Відомо, що у листопаді 1992 року прем'єр-міністр Леонід
Кучма переніс операцію, пов'язану із хронічним запаленням щитовидної залози.
Проте точний діагноз, який встановили для Леоніда Кучми 1992 року, невідомий,
як і ступінь складності перенесеної операції. Представник правозахисного
об'єднання «Ми» Сергій Одарич, з посиланням на книгу «Хирургические болезни»
за редакцією М.Кузіна (1995 г.), зауважує, що внаслідок перенесеної операції
Леонід Кучма міг зазнати гіпотеріозу (недостачі гормонів). На думку С.Одарича,
Президенту властиві такі описані в книзі симптоми, як «якоюсь мірою» зниження
інтересу до навколишнього світу. Це, на думку правозахисника, підтверджує
поведінка Леоніда Даниловича, зокрема, інколи виникає «нездатність контролювати
висловлення» — наприклад, епітет «нелюди» — із уст Президента — на адресу
політичних опонентів і т. ін. С.Одарич також вважає «ненормальним» те,
що, на його думку, захворювання Президента є таємницею, що може бути небезпечним
для держави.
Не вдаючись до міркувань про обгрунтованість таких гіпотез
або про співвідношення «імпульсу» та іміджевих технологій в епатажних висловлюваннях
Президента, хотілося б зупинитися на проблемі, знову актуалізованій вищесказаним.
Досі в Україні не запроваджено обов'язкове медичне, в тому числі психічне,
обстеження високих посадових осіб. З одного боку, застосування такої процедури
може стати могутнім інструментом впливу на громадську думку в руках тих
чи інших політичних сил, до того ж, для проведення такого дослідження потрібні
фахівці найвищого професійного рівня і педантизму. Однак з іншого боку,
за традиціями західної демократії, наприклад, людина на високому державному
посту завжди перебуває під пильною увагою громадськості, втрачаючи де-факто
частину своїх прав на таємницю особистого життя. На прикладі Росії ми бачимо,
як приховання стану здоров'я високопоставленої особи призводить до втрати
авторитету влади у країні та авторитету країни за кордоном. Нарешті, не
так давно сам Леонід Кучма висловився на користь проведення експертизи
психічного здоров'я всіх кандидатів у президенти України.
КОМЕНТАРІ
Черговий лікар відділення хірургії Київського центру
хірургії та реабілітації хворих з патологією щитовидної залози Анатолій
СТАШУК:
— Як правило, люди, що перенесли операцію на щитовидці,
не стають у чому-небудь неповноцінними, і хірургічне втручання, як правило,
не відбивається на якості їхнього життя. Хоча правильніше все-таки розглядати
кожний конкретний випадок окремо. Адже багато що залежить від діагнозу,
складності і обсягу операції, від того, чи підібрано оптимальну дозу ліків
для застосування і наскільки ретельно пацієнти дотримуються рекомендацій
лікаря.
У разі часткового видалення щитовидної залози, після періоду
відновного гормонального лікування можлива повна відмова від препаратів.
Щодо застудних захворювань, то, за деяким винятком, супутні хвороби — зокрема,
грип — у прооперованих людей проходять, як у всіх.
Всеволод РЕГІТСЬКИЙ, доцент кафедри конституційного
права Національної юридичної академії України, експерт з конституційних
питань Харківської правозахисної групи:
— Я думаю, що обов'язкове медичне, зокрема і психічне,
обстеження високих посадових осіб необхідно запровадити і в Україні. Це
більшою мірою стосується тих політиків, які мають дискреційні повноваження,
тобто віддають накази на основі власного розуміння ситуації, узгоджуючи
їх з якимись правовими приписами. Або ж для тих осіб, у функції яких входить
віддавання наказів силовим структурам.
Взагалі-то політичні діячі, що мають проблеми зі здоров'ям,
— досить поширене явище у всьому світі. Та й у колишнього Союзу є щодо
цього сумний досвід. Однак у США, наприклад, до п'ятої особи передбачені
люди, які мають замістити президента на посту у разі його важкої хвороби
або смерті. У нас же, щонайбільше, визначено одну людину, яка є наступником
у подібних ситуаціях.
Якщо ж пов'язувати все вищесказане з сьогоднішніми політичними
подіями в Україні, то варто сказати, що медогляд кандидатів напередодні
виборів — палиця з двома кінцями. З одного боку, не обрати б хворого президента,
а з іншого — це прекрасна зброя для противників будь-кого з кандидатів,
яка може кардинально змінити хід виборів, якщо нею зловживати. Інша справа,
що абсолютно очевидна необхідність щорічно, як це роблять у США, публікувати
в пресі результати офіційного медичного обстеження президента. Причому,
в Конституції країни також слід визначити таку норму.
Євген ЗАХАРОВ, виконавчий директор Харківської правозахисної
групи:
— Я часто задумувався над тим, чи потрібне обов'язкове
медичне обстеження людей, котрі перебувають при владі. У мене є аргументи
«за» і «проти» цього. Поголовне обстеження всіх політиків — це, на мою
думку, не є нормальним. З одного боку, обстежити і ставити (якщо це необхідно)
якісь обмеження треба, щоб не повторився сумний досвід Росії з хворим президентом.
З іншого ж боку, вимагати на стадії виборів яких-небудь експертиз дуже
небезпечно. Адже одна справа — загальне обстеження, зовсім інше — обстеження
психіатричне. У психіатрії, як відомо, поняття норми дуже розпливчате —
і якщо у нас в країні представник влади з діагнозом «шизофренія з повільним
перебігом» може зазнати політичних «репресій» різної сили, то, наприклад,
на Заході вважатиметься абсолютно здоровим, оскільки там такого діагнозу
не визнають. Адже й так зрозуміло, що політики завжди більш пасіонарні,
ніж інші люди. Їхні психофізіологічні функції різко відрізняються від подібних
функцій основних мас населення. Тому я категорично проти узаконення психіатричного
обстеження.
Олександр ФАНДЄЄВ, «День», Олена ГОДОВАНЕЦЬ
