— Верховна Рада ухвалила рішення доручити розслідування
цього очолюваному мною комітету і доповісти. Перевірка виявила дуже оригінальну
ситуацію. На загальнонаціональних каналах у чинного президента, Кравчука,
справді була перевага. Однак сумарного часу — у 2,4 раза було більше у
Кучми! За рахунок регіональних телекомпаній. Вони тоді були значно незалежнішими,
ніж сьогодні. Це повідомлення залишило тоді у залі Верховної Ради відбиток
деякої скандальності, а у нас із Леонідом Даниловичем відтоді «не склалися»
стосунки: він хотів здаватися гнаним, ущемленим — а комітет парламенту
його спростував.
Очевидно, досвід тієї передвиборної гонки, знання того,
де насправді «робляться» президенти, Кучма і його команда вивчили досить
добре, і протягом останнього півроку роблять усе, щоб абсолютно задушити
всю місцеву пресу, друкарську та електронну. Щоб опоненти нині чинного
Президента (тогочасного претендента) не мали жодних шансів. Сьогодні це
буквально узурпація, незаконна, ефіру на національних телеканалах, і задушення
регіональних. За цих умов на «розкрутці» будь-кого з інших претендентів
можна поставити крапку. Він скаржився, що його мало пропускають в ефір,
а тепер сам тотально не допускає до нього інших.
Я не дуже розумію людей (щоб не сказати різкіше), які дозволяють
собі відносно інших щось таке, чого не зносять від інших щодо себе. Це
— психологія подвійного стандарту, егоцентризм: для себе можна все, для
інших — нічого.
— Що може протиставити такому стану справ Верховна Рада?
— Це біда не стільки Верховної Ради, скільки самого суспільства.
У нас законодавча базу і виборів, і телерадіопростору досить добре розроблено
для того, щоб не було взагалі нічого подібного. Але, на мій погляд, Президент
пов'язав — не так круговою порукою, як круговими політичними зобов'язаннями
— людей, які згідно із законодавством не мають права бути в політиці. Це
державні службовці, це адміністрації — і загальнодержавна, і місцева. Це
й МВС, і податкова служба. Усі чиновники, в тому числі щонайвищих рангів,
опинилися у дуже пікантній ситуації. Те, чим вони займаються на цих виборах,
є зловживання владою з метою узурпації влади. Мовою кримінального кодексу,
це злочин, який не має терміну давності. І розуміння цього примушує їх
— застосую досить жорстке слово — збиватися у зграю і захищати вже корпоративний
чиновницький інтерес. Все це і призвело нашу країну до ситуації, наявної
в інформаційному просторі України.
