Зрозуміло, мова йде про простих людей, які через три тижні
вирішуватимуть на виборах, кому довірити управління країною на найближчі
п'ять років. Місцева ж влада, яка «по службі» старається на користь «кандидата
№1», як і слід було чекати, чинила підступи. За день до приїзду Євгена
Марчука дніпропетровські чиновники у службовому завзятті переплюнули самі
себе і не пустили до оперного театру на зустріч із виборцями... голову
Верховної Ради Олександра Ткаченка. Євгенові Кириловичу вони також підготували
«сюрпризи», обклеївши усі стовпи «антирекламою» і засилаючи на зустрічі
з виборцями групи молодиків із плакатами. Однак ці зусилля закінчилися
невдачею, призвівши, швидше за все, до протилежного ефекту.
Виступаючи на зустрічах із виборцями, Євген Марчук піддав
критиці «бездарну» економічну і соціальну політику Президента та уряду,
яка привела до того, що в 2000 році Україні доведеться виплатити зовнішніх
боргів на 3,2 млрд. доларів США, або близько 16 млрд. гривень, що дорівнює
двом третинам доходної частини держбюджету, отже, йдеться вже про реальну
загрозу економічному суверенітету. Стрімко тане і золотовалютний запас
країни, який зменшився за останні роки учетверо. Скорочується виробництво,
зростає безробіття та борги по зарплаті і пенсіях, а за якістю життя Україна
опустилася на 112-те місце у світі і опинилася на рівні відсталих країн
африканського континенту.
Говорячи про бездіяльність і неефективність виконавчої
влади, Євген Марчук навів як приклад недавню ситуацію з подорожчанням пального
та падінням курсу гривні. І в цей час, зазначив він, у країні гримлять
салюти та феєрверки, а посадові особи зайняті «перерізанням стрічок» або
«знаходяться на відпочинку». Справжньою бідою для України, на його думку,
стала монополізація енергетичного, нафтового та газового ринків, які контролюються
«десятком кланових угруповань». Внаслідок цього «з економіки висмоктуються
гігантські фінансові ресурси», які не залишаються в Україні, а осiдають
за кордоном. Монополізм, сказав Євген Марчук, «лежить залізобетонним блоком
на шляху відродження економіки». Абсолютно необгрунтованою і шкідливою
він вважає практику надання певному колу осіб, наближених до влади, податкових
пільг, через що державна скарбниця не добирає близько 20 млрд. гривень.
Подібне, сказав він, «називається одним словом — розкрадання держави серед
білого дня». І обіцяв після перемоги на виборах вжити найрішучіших заходів
з наведення порядку в країні.
«Прийнято вважати, — заявив Євген Марчук, — що в Україні
немає грошей для виплати заборгованості по зарплатах, пенсіях або на компенсацію
«внесків, що розтанули». Однак ці кошти можна отримати, повернувши на п'ять
років під контроль держави виробництво і збут винно-горілчаних виробів
та тютюну. Соціальна сфера повинна стояти на фундаментi економіки, що розвивається,
а для цього потрібно створити в країні привабливий інвестиційний клімат,
забезпечити підприємцям доступ до кредитів, створити кредитний потенціал.
Досі ж, за останні вісім років в українську економіку інвесторами було
вкладено не більше 3 млрд. доларів, що можна назвати «краплею у морі» порівняно
з Польщею, Угорщиною або Чехією, куди вливається за один рік у декілька
разів більше. Україну задавила корупція, організована злочинність та інші
явища, що відлякують іноземний капітал.
Зацікавлення у дніпропетровських виборців викликали ініціативи
Євгена Марчука у сфері соціальної політики. У її основу він має намір покласти
новий закон про соціальні стандарти i гарантії, наближені до європейських
норм. За словами кандидата, фінансування цієї сфери всупереч практиці,
що склалася, здійснюватиметься не за «залишковим» принципом, і до того
ж із урахуванням не тільки біологічних, але й духовних потреб людини. «Про
суспільство можна скласти думку, виходячи з того, як воно ставиться до
пенсіонерів і дітей», — зазначив він. І запевнив, що після перемоги на
виборах першим же указом введе держзабезпечення дітей у багатодітних сім'ях.
З цікавістю виборці сприйняли і такі ініціативи, як зниження податків тим
підприємствам, які забезпечуватимуть зайнятість молоді, звільнення від
податків молодих фахівців, надання студентам довгострокових кредитів на
навчання і вживання рішучих заходів у боротьбі з хабарництвом у вузах.
Оплесками зустріли заяву про те, що чорнобильці повинні отримати статус
ветеранів війни. Під час зустрічі з виборцями Євгенові Марчуку у Кривому
Розі, в Дніпродзержинську і в самому Дніпропетровську ставили одне й те
саме запитання — про загрозу фальсифікації результатів голосування з боку
виконавчої влади. Напевно, вперше за роки незалежності ця проблема набула
такого гострого характеру. Виборців обурює те чиновницьке свавілля, що
чиниться протягом усієї виборчої кампанії: залякування людей на підприємствах,
в установах і вузах, добровільно- примусовий збір підписів на підтримку
«кандидата №1», примусова участь у зборах та заходах, безпардонне зомбування
телебаченням на користь Л.Кучми. З подiбним, судячи з відгуків на зустрічах,
жителі Дніпропетровщини не зустрічалися навіть під час горезвісного «застою».
Євген Марчук запевнив виборців, що «канівська четвірка»
докладе всіх зусиль, щоб не допустити зловживань влади на виборах. Це одна
з причин, через яку офіційна пропаганда, облишивши тезу про «червону загрозу»,
зосередила тепер усі зусилля на дискредитації учасників «четвірки». «Ми,
— сказав кандидат у президенти, — запросили спостерігачів із Ради Європи.
Їм вистачило лише одного- двох днів, щоб самим пересвідчитися в тому, що
відбувається». «Тепер нас намагаються звинуватити, що ми негативно впливаємо
на репутацію України у світі, адже Рада Європи уже двічі розглядала питання
про членство України і дала термін до січня, щоб виправити порушення демократії».
Одним із таких пунктів є вимога припинити «наїзди» на засоби масової інформації.
Теми вiдносин влади з пресою Євген Марчук під час візиту
на Дніпропетровщину торкався не одноразово. Він продемонстрував відкритий
і навіть довірливий стиль спілкування з журналістами на прес-конференціях
у Кривому Розі та Дніпропетровську, а перед завершенням поїздки зустрівся
з членами місцевого медіа-клубу. Журналісти, якi вже відвикли за час правління
Кучми від шанобливого ставлення до преси, були здивовані пропозицією Євгена
Марчука після виборів провести журналістське розслідування ситуації на
газовому та енергетичному ринку, з тим щоб громадськість України нарешті
дізналася про всю картину зловживань у цій сфері. При цьому Є. Марчук обіцяв
як майбутній Президент забезпечити максимум сприяння у такому розслідуванні
та обнародуванні його результатів.
Чи варто дивуватися тому, що під час його перебування на
Дніпропетровщині виконавча влада виявляла нервозність. Так, на зустрічі
з виборцями в Дніпродзержинську, а потім і в обласному центрі під керівництвом
посадових осіб, що не залишилося непоміченим, прибули «групи підтримки»
Л. Кучми, які, виставивши в залі плакати на підтримку «гаранта стабільності»
(чи «застою»?), намагалися скандувати «антимарчуківські» лозунги. Відсіч
їм дали пересічні виборці, під натиском яких «агітаторам» довелося скрутити
лозунги й піти геть. Сам Євген Марчук відреагував на цю подію з гумором,
закликавши дніпропетровців не приймати все це близько до серця. «До кінця
повноважень Леоніда Даниловича залишилося не так уже й довго», — зазначив
він.
Після закінчення візиту на Дніпропетровщину кореспондент
«Дня» попросив Євгена Марчука поділитися своїми враженнями й оцінкою ситуації
в регіоні. «Дніпропетровськ, — сказав Євген Кирилович, — особливий регіон,
виходячи з того, що звідси й нинішній Президент, і нинішній прем'єр. І
мені зрозуміла та завзятість, яку намагалися виявити владі, щоб продемонструвати
перед обома своїми земляками, як вони можуть протистояти політичному конкуренту.
Я до цього був готовий і думав, що так і буде. Але для мене було особливо
приємним і трохи несподіваним те, як люди самі, без мого прохання, блокували
ці акції. В результаті чітко окреслилися два процеси — лінія влади й лінія
виборців. Тенденція розходження влади й народу була дуже показова. Влада
втратила орієнтири до такої міри, що не змогла зрозуміти — вони вже не
повновладні господарі ситуації. Я припускаю, що губернатор перебуває в
стані ілюзорного уявлення про те, що відбувається, але його консультанти,
помічники повинні були підказати, що реальні настрої в дніпропетровців
інші. I те, що виявилося в Дніпропетровську, стало демонстрацією загальнонаціональної
тенденції — відрив влади від народу до такої міри, що вони програють у
найелементарнішій ситуації — спробi зірвати зустріч Марчука з виборцями.
Вони не змогли це зробити, бо не знайшли ані найменшої підтримки серед
людей.
Загалом, після відвідання Дніпропетровщини можу сказати,
що одні й ті ж процеси йдуть по всій країні. Де б я не був — чи то в «націоналістичній»
Тернопільській області, чи то в «червоній» Луганській — запитання ставлять
одні й ті самі, всіх хвилюють одні проблеми. Це стосується спілкування
з виборцями й представниками преси. Взагалі настрій у людей від такого
життя сумний. Сьогодні таким був плакат «Наш Президент Л. Кучма — гарант
стабільності». Вони собі й не уявляють, наскільки точно написали — гарант
стабільного безробіття, стабільних боргів із зарплати та пенсій, гарант
стабільної кризи в економіці. Кучма вихваляється миром у мирний час. Та
йому треба впасти в коліна народу за те, що люди досі терплять злидні.
А загалом на батьківщині Президента й прем'єра я побачив ознаки — й дуже
зримі — того, що їхня кампанія видохлася. Практично жодного нового ходу,
на місцях — формальні виконання обов'язків, що працюють їм на шкоду. Все
це дуже показово. Не хотілося б порівнювати, але ситуація нагадує 1945
рік — у ставці Гітлера вже всім зрозуміло, що війну програно, але польовим
командирам для натхнення кажуть усіляку нісенітницю про резервні сили,
останній удар чи секретну зброю».
Оцінка ситуації напередодні виборів, дана Євгеном Марчуком,
співпадає з думками мешканців Дніпропетровщини, з якими кореспонденту «Дня»
довелося поговорити цими днями.
«Цей Президент, — сказав мешканець Кривого Рогу, колишній
шахтар, а тепер пенсіонер Олексій Забуга, — він знедолив нас. Ми при тому
зовсім зубожіли. Такого Президента треба було звільнити з посади достроково.
Молодь — без роботи, старi — вбогі, на смітниках порпаються». Інший його
земляк — Сергій Бєльський каже: «Після такої розрухи нам ще багато років
доведеться все відновлювати. Можливо, в наших дітей майбутнє краще буде,
якщо, звісно, на виборах правильно проголосуємо. Я підтримую «канівську
четвірку» й симпатизую Євгену Марчуку».
«Марчук, як мені здається, — сказав дніпродзержинець Петро
Войтюк, — зможе вивести Україну з того лиха, в яке вона потрапила. Що ж
до Кучми, то він уже керував п'ять років, і що ж він зробив — він що, не
бачить або не знає, як люди бідують. Я думаю, що він не сам керує, а ним
керують. Тому все так і виходить». Схожу думку висловив і мешканець Дніпропетровська,
головний фахівець проектного інституту Леонід Дубових: «Я голосуватиму
за Марчука — це єдина людина, яка сьогодні може керувати країною, i в нього
великий досвід. А Кучма... от якби йому волю Марчука, тоді, напевно, щось
інакше було б». «Сильною рукою» назвала Євгена Марчука вчителька з Дніпропетровська
Олена Хоменко. «Наш народ, — сказала вона, — звик до того, що, коли хочемо
досягти результату, країною повинен керувати твердий, вольовий і рішучий
лідер. Така сила відчувається тільки в Марчуковi».
