Про цю пікантну деталь своєї біографії Інгмар Бергман зізнався в розмові з письменницею Пією-Марією Боетіус. Приводом для цього стало німецьке видання книги «Честь і совість» про ставлення шведів до німецького нацизму. 81-річний режисер розповів у інтерв'ю, що коли він був ще зовсім юним, його вразив «ідеалістичний шарм» німецьких нацистів. «Націонал- соціалізм виглядав тоді таким, що відповідав моїм юнацьким ідеалам», — сказав Бергман. А особу самого Гітлера схарактеризував так: «Він мав справжній шарм і міг електризувати свою публіку».
Режисер писав у своїй біографії, яка вийшла 1987 року під назвою «Laterna Magica» («Чарівний ліхтар»), як він 1936 року у Ваймарі був переповнений враженнями після того, як побував на виступі Гітлера. В його сім'ї культивувалися «радикально праві» погляди, і він виріс у атмосфері ненависті до всього більшовицького. «Мій брат разом ще з кількома друзями позначали крейдою будинки євреїв. Я був занадто боязкий, щоб завадити їм». Напад Німеччини на сусідню зі Швецією Норвегію юний Бергман зустрів із захопленням, бо йому здавалося, що таким чином ця країна була надійно захищена від СРСР.
Щодо перших репортажів про систематичне винищення євреїв Бергман згадує: «Коли були створені перші концтабори, я просто не міг повірити своїм очам. Я думав, це пропаганда союзників. Коли я довідався правду, це була для мене страшна криза всіх ідеалів».
Сьогодні Бергман усамітнено живе на маленькому острівці Фарьо. Після «Фанні та Александра» 1982 року він не зняв більше жодного фільму, але продовжує працювати режисером у шведському Національному драматичному театрі, а також пише сценарії та видає книжки.
