Здрастуйте, товариші каратисти, ушуїсти, боксери та ін.! Вас коли-небудь били?
Ні, ну там ринг, татамi або заступитися за честь жінки... А просто так? Бац по пиці.
— Ну чого ти впав, я ж тебе легенько.
Легенько, а можна ще сказати ле-е-генько, й потягнути, пограти словом, помилуватися. Легенько... Мені вистачило й цього. Аксіома: з двох, котрі б'ються, один буває битий.
— Ти розумієш, що ти козел?!
Я козел, ти козел, він козел, ми козли... Бац ще раз. Ось він асфальт рідного двору, по якому стільки ходив у гості, у справах, в тверезому стані й у п'яному, цим асфальтом я йшов колись вперше на побачення до Неї й ніяково ніс букет у руках, що не згинались. Асфальт брудний, але все одно близький, особливо зараз. Ну, отже, з побаченням.
— То ти розумієш, що ти козел?!
Я розумію, я багато чого розумію, тільки висловити не можу словами... або руками. У цьому випадку краще б руками.
Напевно, я не дуже виразний. Та й слуху музичного у мене немає.
«Ви чули поголос про корупцію
Утім, це не той поголос. Слух він також, знаєте, різний буває: музичний і немузикальний. А ще буває нюх. На гроші, на жінок, на успіх. За успіх і випити не гріх. Ох, даремно мені зараз ніс ламають, може, не слух, то хоча б нюх був. Я б носом нюхав і сопів тихо-тихо, як їжак, кому-небудь у вухо, кому-небудь, у кого є музичний слух і кому наплювати, є у мене цей слух чи немає.
А ще в їжака серце б'ється хутко-хутко й, здається, що прямо в твоїх руках. Ох, як жахливо стає, коли в твоїх руках чуже серце...
Ну, що ти дурний, не бійся, не бійся, маленький мій.
Качатися, качатися кожного божого дня й холодний душ, а ще східні єдиноборства. Пречудово, один проти п'яти, ні — десяти. Гора м'язів і реакцій, тигр карате, мужчина, опора, стовп-п (саме з двома «п» наприкінці). Тільки от не просто карате, а карате-до. Уся справа в цьому безглуздому до. До верхньої октави, до нижньої октави. Духовності, чи що, у нас не вистачає? Ех, зі слухом у мене завжди...
Товариші каратисти, ушуїсти, боксери та ін.! Вас коли-небудь били?
