— Леоніде Олександровичу, як відомо, за вісім років суверенного українського гандболу українська чоловіча збірна не добивалася високих результатів. Більш того, вона жодного разу не зуміла пробитися до фіналів європейської та світової першостей. І ось успіх...
— Давайте сьогодні не будемо згадувати про втрачене. Сьогодні я можу з упевненістю сказати, що в нас народилася команда, з якою повинні і будуть рахуватися всі фаворити європейського гандболу. Виросли, змужніли, додали в класі ті, хто два роки тому завоював срібні медалі на молодіжному чемпіонаті світу в Туреччині. Як ви знаєте, на шляху до поєдинку з білорусами ми в кваліфікаційному турнірі випередили збірні Угорщини (26:13, 30:15), Голландії (32:13, 33:13) і Туреччини (29:24, 20:23).
— Та все ж, перед двома зустрічами в плей-оф більшість фахівців віддавали перевагу нашим сусідам. Чому?
— Вони зібрали під свої знамена із десяток легіонерів, які зараз виступають за найсильніші іспанські та німецькі клуби. Здавалося б, нездоланні потужність і натиск. Але виявилося — команди ж і не вийшло. А після нашої перемоги в Запоріжжі зі значним рахунком 29:21 оптимізму в їхніх прихильників стало помітно менше.
— Та все ж, суперник розраховував на реванш у себе вдома?
— Так, він вірив, що просто сталася прикра випадковість, і перед своїм глядачем у Мінську збірна реабілітується. Тим більше, що у білорусів був такий прецедент, коли після відчутної поразки в Австрії, з різницею в 11 м'ячів, вони відіграли в рідних стінах 13.
— Можна тільки уявити, що відбувалося в спортзалі.
— Пристрасті і на трибунах, і на майданчику були розпалені вкрай. До того ж, ще задовго до початку матчу, всі місцеві газети рясніли заголовками типу «Вперед, Білорусь, це є наш останній і рішучий бій». Їм вторили гасла в залі, найскромнішим з яких був «Хохлів — на мило». Очікувався навіть приїзд на гру самого президента країни Лукашенка, котрий обіцяв своєю присутністю підтримати співвітчизників, але «батько» не з'явився, певно, вирішивши, що цим справі не допоможеш.
— І, виявилося, мав рацію.
— Мої підопічні весь час вели в рахунку і лише за 9 секунд до закінчення господарі зі штрафного звели зустріч унічию. Особливо хочу відзначити гру Лочмана і Великого, які буквально розшматували у двох матчах захист суперників.
— Тепер будемо готуватися до фіналу?
— На жаль, це вже буде відбуватися без мене: я їду до Тунісу, де підписав контракт з однією з команд. Але, гадаю, до Хорватії все ж приїду.
P.S. Днями стало відомо, що жіночу збірну України включено до числа учасників фіналу чемпіонату світу, який пройде в листопаді-грудні у Норвегії. Це трапилося завдяки участі у ньому гандболісток Південної Кореї і кращому рейтингу серед тих збірних, які претендували на це вакантне місце.
