У Дитячій академії мистецтв, на Оболоні, діє виставка робіт яскравого й оригінального київського скульптора Сергія Фісюна. Він — із зухвалої і гордої породи філософствуючих творців. Думки, відточені до блиску афоризмів, складаються у вірші, часом іронічні, часом гіркі, часом такі, що прагнуть до абсолютно безпристрасного осягнення істини: «В минуты озарения Осмысливаешь многое И в том числе Как жалко Что это лишь минуты»; або: «Как топим мы талант В потоке мыслей О его признании». Деякі з них перегукуються з назвами скульптур і навіть стають їхнім прямим коментарем. Проте розглядати скульптури Сергія Фісюна тільки як ілюстрації до думок навряд чи правильно. Хоча, щось спільне при бажанні можна знайти. В обох випадках зрозуміло, що перевага надається малим формам. Скульптури Сергія Фісюна — невеликі, довершені за формою, як відшліфовані морем камінці; до речі, художник тяжіє до роботи в дереві, вибираючи іноді досить рідкісні його породи — колір, фактура й, умовно кажучи, енергетика матеріалу повинні відповідати думці, котра має ідеально втілитися в матеріалі. Більшість скульптур Сергія Фісюна — спроба «спіймати» ті поняття, що їх переважно називають абстрактними. В інших його роботах діють, можливо, такі самі абстрактні, але все-таки цілком впізнавані герої — передусім блазень, що його художник наділив найрізноманітнішими й важливими функціями — серед них і право розмірковувати: «Спастись от жизни можно лишь искусств ом... жиз ни...».
Понеділок, 18 листопада
