Перші листівки, які з'явилися у Львові, закликали підтримувати на найближчих виборах кандидатуру чинного Президента.
На них був патетичний напис: «Виграємо разом — виграємо усі!» На цих агітках-наклейках недоброзичливці після тире дописали слово «мене». Побачивши, що тепер висловлювання поруч із обличчям чинного гаранта Конституції набуває дещо фривольного змісту, наклейки поздирали.
Згодом на стовпах, тролейбусних зупинках і деревах замаїлися листівки й гасла, що пропонували електорату підтримати на виборах пана Костенка й товариша Мороза. Незабаром і ці витвори людського генія спіткала участь пропрезидентських агіток — їх позривали.
Через кілька днів у львівському гайд-парку, так званій «клумбі», замайорів транспарант: «Говоримо Удовенко — розуміємо Кучма, говоримо народ — розуміємо корито». На цій самiй «клумбі» ще на зорі передвиборних баталій був вивішений портрет гетьмана українського козацтва Івана Біласа. Під ним сиділо двійко пристаркуватих козаків, котрі за день збирали по шість-сім підписів за міліцейського генерала. Незабаром пан Білас, котрий спочатку закликав голосувати за Євгена Марчука, потім — проти червоного реваншу і, врешті-решт — за Леоніда Кучму, отримав від останнього звання генерал-лейтенанта, і будь-яка наочна агітація за цього кандидата вщухла. Відомий дисидент Юрій Шухевич на прес-конференції штабу Євгена Марчука 14 вересня, зокрема, заявив, що «Білас надто дешево продався».
Ще раніше Львівщина наповнилася агітматеріалами за Євгена Марчука. Більшість із них було відправлено на села і в райони з метою ліквідації інформаційного голоду, бо всі райдержадміністрації й обладміністрації звітувалися до Києва, що за «справжнього мужика» в сільській місцевості через брак інформації проголосує понад 50 відсотків населення.
Інформаційна війна набула несподівано брудного забарвлення, коли на прес-конференції штабу Леоніда Кучми у Львові в руки журналістам роздавали листівки, в яких назвали тих громадян, котрi мають намір проголосувати за Марчука «сексотами і стукачами». Ображений електорат зірвав проведення прокучмівського мітингу, після чого в місті з'явилися листівки, у яких самого Марчука називали «Кирилом Євгеновичем» і, крім того, запевнили громадян, що в неділю біля пам'ятника Шевченку відбудеться зустріч із цим кандидатом. Коли львів'яни прийшли до пам'ятника Кобзареві, біля його підніжжя на Марчука вже кидали громи і блискавки народні депутати Михайло Косів та Ярослав Кендзьор, котрi виступають проти «нечесних та кагебістських методів ведення політичної боротьби». Зваживши, що обурені дезінформацією виборці можуть відреагувати неадекватно, обом ораторам було забезпечено добру охорону співробітниками Галицького РВВС та обласного СБУ.
