— Як правило, на ці зустрічі їхнi організатори запрошують найсильніші команди Європи — фаворитів Ліги чемпіонів, розіграшу Кубка Ронкетті — й для «розбавлення» додають декілька клубів, що коштують їм не дуже дорого. До останніх зарахували й нас. Так, ми кілька сезонів, відверто кажучи, не показували яскравої гри ні на республіканській, ні на міжнародній аренах, і нам відвели роль «дівчаток для биття».
Можливо, цей чинник і зіграв вирішальну роль. А коли мої підопічні у півфіналі перемогли в додаткові п'ять хвилин із рахунком 87:75 володаря Кубка Ронкетті — іспанську «Гран Канарію», — почали співати дифірамби, мовляв, друге місце в такому турнірі — це просто чудово. А на перемогу в змаганнях й натяку не було.
Уявляєте, яку ми пiднесли сенсацiю, перегравши у вирішальному матчі фіналіста Ліги чемпіонів італійську «Комо» — 86:83! Публіка кричала від захоплення. От тільки кубок не забрали додому — надто вже важкий, двом не підняти, громіздкий (у зріст людини висотою) виявився. Адже наступного року його треба було везти назад до Тулузи.
Що ж до дівчат, то вони провели всi матчi на високому рівні. Як завжди, була однiєю з кращих наша центрова Людмила Назаренко, результативно зіграла Світлана Козаченко, яка принесла в фіналі 34 очки, ну а душею команди, звісно, була розігруюча Олена Вергун, яка повернулася в клуб після трирічної перерви, пов'язаної з травмою. Відзначу й трьох гравців, запрошених на цей турнір у «Динамо» з-за кордону — росіянку Жанну Дорогову, американок Едді Барнс і Ташу Мілс. Для шанувальників нашої команди скажу, що перша вже підписала з нами контракт, а з американськими баскетболістками ведемо переговори. Тож у новому сезоні, думаю, «Динамо» приємно здивує болільників!
