Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Про вiчне

10 вересня, 1999 - 00:00

1. Тісний наш світ! Я в ньому не вміщаюсь!..

2. Усе життя ми прагнемо до чогось...

3. І нарешті він зрозумів те, за що його не розуміли...

4. Як ніжно ти взяла мене в свої залізнії обійми...

5. Мене також ти покохай, та й будем в розрахунку...

6. Як ніжно ненависть в мені ти розбудила!..

7. Я вже забув, чого тебе кохаю...

8. Ми мимо йшли, чогось не рoзминулись...

9. Ну ось! Забув я знову, чого в сім'ю вернувся...

10. О, яка страшна була ти в гніві!.. А я, звичайно ж, ще страшніший...

11. Закохати б радий... Випендрюватися тошно!

Анатолій МУХТIЯРОВ
Газета: 
Рубрика: