Нескладно спрогнозувати, що вибори нового глави держави
спровокують тектонічні зміни в структурі парламенту. По-перше, якщо в жовтні-99
переможе не Кучма, кабінет Пустовойтенка автоматично піде у відставку.
А це означає, що Президенту доведеться представляючи кандидатуру нового
прем'єр-міністра, враховувати його «сумісність» із ВР. Ще одна складність
полягає в тому, що більшість кандидатів у президенти спираються на підтримку
партій, не представлених у парламенті, й у разі свого обрання будуть змушені
домовлятися з ідеологічно близькими парламентськими структурами або формувати
«пропрезидентські сили» з мажоритарщиків. А це означає, що, як мінімум,
«Незалежні», «Відродження регіонів», «Трудова Україна» й «Батькивщина»
в нинішньому своєму вигляді уціліти не зможуть. Їм доведеться або йти на
компроміси з новою владою, або «моститися» у переповнені партійні фракції.
Було очевидно, що питання — а що буде з вашою фракцією
(групою), якщо переможе на президентських виборах не Кучма, а лівий кандидат,
скажімо, О.Мороз, — застало співголів пропрезидентських фракцій ВР явно
зненацька. Хоча, здається, чого ж губитися: цілком природно, що в «паритетній
зв'язці» може виграти партнер Кучми — Симоненко. І така непідготовленість
до питання свідчить лише про непідготовленість до такого варіанту.
Наталя Вітренко, наприклад, вважає, що парламент не
дорахується деяких «бійців», звичайно, у випадку, якщо аеропорти і вокзали
будуть перекриті. Георгій Крючков (якого останнім часом часто цитує УТ-1)
упевнений, що депутатів взагалі повинно бути близько 150... А ідеолог однієї
з наймогутніших «владних» фракцій щиро і не без гумору признався кор. «Дня»:
«Що ж, камін затоплю, буду пити... Добре б собаку купити...» Але більшість
лідерів прокучмiвських об'єднань намагаються козиритися: мовляв, будь-який
президент буде вимушений підлаштовуватися під парламент.
Степан ГАВРИШ, співголова групи «Відродження регіонів»:
— Історія вчить нас, що немає трагічних для країни ситуацій, крім однієї
— коли владу отримують за допомогою зброї. А якщо це вибір народу, означає
— така наша доля. Але, враховуючи геополітичне положення України, лівий
президент може, максимум, повести країну болгарським шляхом, а «болгарський
варіант» найбільш м'який. Наша група ні в якому разі не розпадеться, і
не займе барикадні позиції: тобто, непримиренної жорсткої опозиції з боку
«Регіонів...» не буде. Ми збираємся конструктивно відстоювати демократію
в Україні. Звичайно, я розумію вашу іронію щодо виразу «конструктивна опозиція»,
оскільки вона передбачає співпрацю з владою, як це було на прикладі Руху.
Але я прагматик, фахівець у сфері державознавства і виходжу з того, що
будь-яка влада — від Бога. Є помилки влади, і ми повинні їх шляхом опозиційного
тиску на владу усувати. Які методи тиску ми виберемо, сьогодні важко сказати,
тому що я переконаний, що лівий президент до влади не прийде. І взагалі,
у комуністів немає програми державного будівництва, і лівий президент буде
вимушений скористатися напрацюванням нашої команди, що має досвід реформування.
Він буде шукати шляхи до співпраці. Більш того, я переконаний, що в разi
небезпеки, яка може вийти від надто лівого — спроби змінити державний устрій,
«згорнути» реформи — чисельність нашої групи збільшиться.
Юрій ЄХАНУРОВ, НДП:
— У разі обрання лівого президента
правий блок, вочевидь, набуде більш чітких контурів і одержить основу для
об'єднання — опозиційного, звичайно. Наприклад, у фракції НДП 3/4 риночників
і вони безсумнівно стануть відстоювати позиції ринково орієнтованої економіки.
А стосовно невеликої (1/4) частки інших членів фракції — ну, бізнес не
може бути в опозиції до чинної влади. Тому підприємці вимушені будуть знаходити
спільні точки дотику з новою владою. Не виняток, що вони покинуть ряди
НДП і займуться пошуками іншої ніші. Взагалі, я передбачаю, що структурні
зміни фракцій після президентських виборів будуть дуже значні. Навіть незалежно
від того, праворуч або ліворуч повернеться ситуація: у будь-якому разі
на нас чекають кардинальні зміни у фракційному будівництві. А з іншого
боку, можна передбачити і деяке збільшення фракції НДП, оскільки вона може
залучити депутатів, які не люблять політичної тріскотні та популизму. Але
я думаю, що все одно життя примусить будь-якого президента негайно змінити
«орієнтацію», як тільки він відчує відповідальність за долю народу і країни.
Борис АНДРЕСЮК, заступник голови фракції СДПУ(о):
— Фракція
працює і буде працювати незалежно від «забарвлення» президента. Вона створювалася
не під Президента і не Президентом, а відповідно до Регламенту і на основі
програми партії. Тому, якщо буде вибрано лівого президента, то ми, природно,
повинні порівнювати дії і програму нового державного лідера з програмою
СДПУ(о). І якщо позиції не будуть збігатися, то ми законними шляхами станемо
відстоювати права, інтереси виборців, які провели нашу партію в парламент.
Ми збираємося діяти тільки законно: наприклад, домагатися прийняття закону
про політичні партії — як противаги. І я не розумію, про яку загрозу можливого
«схуднення» нашої фракції йде мова... Я вважаю, що по-справжньому багатих
людей у нас немає, а є депутати, про яких тільки думають, що вони багаті.
Особисто я завжди можу судити про це за офіційними документами — деклараціями
про прибутки, і, гадаю, новий глава держави також буде діяти за таким принципом.
Михайло СИРОТА, лідер групи «Трудова Україна»:
— Депутатська
група вважає, що більшість політиків і ЗМІ зомбують населення, нав'язуючи
одну думку — мовляв, від того, кого ми оберемо, залежить геть усе. Ми так
не думаємо, а вважаємо, що будь-який обраний у жовтні президент зможе впливати
на ситуацію, в кращий або в гірший бік не більш ніж на 5—10%. А 90% зусиль
необхідно затратити суспільству, щоб досягнути цивілізованого способу життя.
«Трудовики» не збираються драматизувати ситуацію: переможе той, за кого
проголосує більшість населення. Це буде об'єктивна реальність, з якою група
стане рахуватися. Але я хочу вам нагадати слова Жванецького: «Хлопці, давайте
переживати неприємності в міру їх надходження».
