Агрономи нагадують, що торішнє зволікання з посівною наче довбнею вдарило по сьогорічній урожайності. Знавці полів з облуправління АПК пояснюють, що в «сівачів немає фронту робіт» — орачі не дають. Підготовка грунту під озимий клин ведеться через пень-колоду. Кожен четвертий трактор, як то кажуть, на приколі, решта — у безнадійних чергах до колгоспних АЗС. Знайомий голова селянської спілки, який «домігся успіхів на зерновому полі», каже, що «жнива не такі страшні, як осінній комплекс робіт, бо тут треба сіяти й орати, збирати буряки, кукурудзу». Це, мовляв, вимагає шаленої витрати енергоресурсів. А де ж тут солярку взяти, за які, питається гроші? «Ідеш на хлібоприймальне підприємство, де є солярка, одне чуєш: віддайте борги зерном, то візьмете ще. Зерновий ресурс вичерпався».
Ті ж статистики інформують, що «наявність дизельного палива в сільгосппідприємствах — 1,7 тисячі тонн». Називають ще й райони: в Старосинявському — 16,3 тонни, у Шепетівському — 26,2, в Ізяславському — 26,4... Себто в одному «середньостатистичному» сільгосппідприємстві мають зо дві тонни солярки, а в двох-трьох сусідніх — нічого. Стоять люди, чекають, згадують тихим словом «поводирів», невже після них хоч і трава не рости?
