За словами представників командування ППО України, такі домовленості в галузі протиповітряної оборони Київ має з усіма своїми сусідами як на заході, так і на сході. Сенс полягає в тому, що кожна країна зобов'язалась завчасно попереджати сусідів про наближення своїх військових літаків до державного кордону ближче, ніж на 25 кілометрів. Аби протиповітряна оборона сусіда не нервувала і зайвого разу не піднімала своїх винищувачів на перехоплення. Як свого часу пояснював кореспонденту «Дня» командувач ППО України генерал Олександр Стеценко: «Це дозволяє нам ефективно взаємодіяти, уникати загострень і допомагати один одному за форс мажорних обставин». Проте в своїх коментарях генерали згадують лише про, так би мовити, мирний бік медалі, про бойове чергування. А чи є іншій — власне суто воєнний бік? Тут варто зробити маленький екскурс у історію.
Організація спільного чергування засобів ППО СНД обумовлювалася ще угодою про об'єднану систему ППО СНД, учасником якої Україна є від 1995 року. При цьому конкретно йшлося про те, що при потребі спільне бойове чергування засобів ППО передбачатиме проведення спільних бойових дій на території держав-учасниць із відбиття повітряного нападу. У квітні 1997 року тодішній командувач об'єднаної системи ППО СНД Віктор Прудников у газеті Міноборони Росії «Красная звезда» критикував позицію України через те, що українські військові відмовлялися брати участь у спільному чергуванні військ ППО.
Наведу цитату російського генерала: «Представники України бачать якісь політичні перешкоди. А з Казахстаном та Білоруссю в нас проблем немає: наша та їхня авіація здійснюють польоти, спільно використовують військові аеродроми, проводять тренування сил, які перебувають на чергуванні». Українськi військові також зважилися б на спільне чергування, якби не побоювались політиків, стверджував російській генерал.
Отже, якщо наші українські генерали таки зважились на підписання положення про бойове чергування, то вони вже перестали боятися політиків? У Міноборони України на це відповідають, що, як і раніше, Угоди про об'єднану систему ППО СНД Київ виконує лише в тих деталях, що не суперечать позаблоковому статусу України. На цьому можна було б поставити крапку, якби не одна деталь. І донині ППО України використовує так звану радіолокаційну систему «пароль», яка була створена ще за часів Варшавського пакту для того, щоб ворожі літаки відрізняти від своїх і не збивати своїх власними ж ракетами. Спроби перейти на загальноєвропейську систему розпізнавання літаків унеможливлюються браком коштів. Відтак у разі напруженої повітряної військової акції для України літаки НАТО в категорію «свій» потрапляти не будуть.
