скидка выйдет!
М.Булгаков.
Мастер и Маргарита
Я припускаю, що громадянин Кучма Леонід Данилович — чудова
людина, взірцевий сім'янин, високопрофесійний спец — ракетник і дуже хороший
директор радянського гатунку. Я також дуже хочу вірити, що зазначений громадянин
(про птахів гнізда дніпропетрова в цілому тут не йдеться) є людиною порядною.
Все це — можливо і навіть дуже, бо інше не доведено, а за винятком останнього
— і взагалі, не наша з вами, виборців та платників податків, справа. Та
ось лишенько — як власне Президент він...ну зовсім ніякий.
В когось є бажання не погодитись і посперечатися? Будь
ласка, бо доводиться це легко і невимушено за допомогою нескладної юридично-математичної
вправи.
Вельмишановний Л.Д. перебував на посаді прем'єр-міністра
України з 13.10.92 (призначення постановою Верховної Ради) по 21.09.93.
За цей час (тут і далі — дані комп'ютерної пошукової системи центру «Ліга»
за станом на 16.08.99) Кабмін видав 1721 нормативний акт, 1175 з яких —
за особистим підписом Л.Д., у тому числі (згідно із законами від 18.11.92
та 21.11.92, вициганеними у Верховної Ради під сльозний стогін про нестачу
повноважень)— 82 декрети у сфері законодавчого регулювання.
Під час свого другого пришестя, перебуваючи (з 19.07.94
— дня принесення присяги) вже на посаді Президента України, Л.Д. на цей
момент ощасливив нас виданням не мало не багато, а 8060 нормативних актів,
з яких 5876 указів, з яких, у свою чергу, 141 так званих указів «з економічних
питань», начебто не врегульованих законами.
Підбиваємо підсумки: отже, у сукупності за період перебування
на двох найвищих державних посадах Кучма породив, підписав, благословив
9781(1721 плюс 8060) нормативний акт, з яких 223 (82 плюс 141) мали екстраординарну
юридичну силу (при цьому, до речі, багаторазово порушивши чинну Конституцію
і силу силенну законодавчих актів, що будь-який студент-п'ятикурсник юридичного
факультету може елементарно довести і що за цивілізованих умов правової
держави (див., до речі, ст.1 Конституції України) було б розкішною підставою
для притягнення до всякої та різної відповідальності). І все це неосяжне
паперове море, вихлюпнувшись на голови ні в чому не повинних українців,
спродукувало лише саме те густе багно, у якому під час бурхливої діяльності
Л.Д. опинилася країна і її громадяни.
Не казатиму за всіх наших з Вами співгромадян, шановний
Леоніде Даниловичу, але юридична громадськість (наскільки, звичайно, я
можу це знати, спілкуючись з колегами, і не беручи до уваги придворних
декоративних юристів) від Вас з Пустовойтенком втомилася. Дуже. Ну не Ваше
це покликання — орати та засівати правове поле. Самісінькі будяки...
