Борг акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», що є основним «експлуататором» Канівського шлюзу, сьогодні складає близько 13 тис. грн. Понад 650 тис. грн. канівцям потрібно для термінового ремонту нижніх воріт — їхня зношеність сягнула критичної межі, що загрожує проривом і серйозною аварією. До речі, 1998 року експлуатацію київського шлюзу довелося зупинити на ремонт під час сезону саме з цієї причини.
З початку нинішньої навігації через канівський шлюз пройшло всього 800 суден. Це майже вдесятеро менше порівняно з відповідним періодом 1991 року. «У кращі часи до шлюзової камери водночас заходило 9 суден на підводних крилах! — пригадує Микола Бузницький. — Нині щодня регулярно маємо лише два пасажирські рейси — один угору по Дніпру, другий униз». Торік заборгованість по заробітній платі працівникам канівського шлюзу склала сім місяців, її досі не «закрито». Сподіватися манни небесної нізвідки. Тому великі сухогрузи, що належать компаніям-боржникам, часто-густо не впускають до Канівського шлюзу. Їх ставлять на вимушений відстій у верхньому б'єфі і тримають там доти, доки капітани не зв'яжуться по радіо з начальством. «Іноді достатньо півтори-дві години, аби з АСК «Укррічфлот» надійшло повідомлення, що за шлюзування суховантажного судна заплачено, — коментує Микола Бузницький. — Отоді й розчиняємо ворота».
