Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО: — З доповідної записки, а також із
доданого до неї аналітичного огляду випливає, що СБУ займається аналізом
політичної спрямованості ЗМІ, зокрема, в Миколаївській області, виробляє
рекомендації щодо використання деяких із цих ЗМІ для проведення успішної
передвиборної кампанії одного з кандидатів на посаду президента, а саме
— Леоніда Кучми. Оскільки виявлення політичних уподобань та антипатій громадян
України (якщо це не пов'язано зі спробами змінити конституційний лад) не
має ніякого стосунку до національної безпеки держави, то проведення силовою
структурою таких дій протизаконне, є порушенням прав і свобод громадян,
стосовно яких ці дії проводилися.
Щодо пояснень Ю.Землянського, то я в них не вірю.
Анатолій ЄРМАК: — Передусім скажу, і це не є таємницею,
що зовсім не iз стін СБУ ми отримали інформацію про цей сумнозвісний документ.
А із самої адміністрації Президента. Отож уся пастка не спрацювала. Зате
постала низка нових, іще болючіших питань.
За цими роз'ясненнями, для виявлення можливих каналів витоку
інформації із СБУ, в ході «серії активних комплексних заходів, що зачіпають
весь технологічний цикл роботи із секретними документами», було взято абсолютно
несекретний документ, йому було визначено найвищий гриф секретності. Документ
було забезпечено супровідною запискою, підписаною самим Л.Деркачем, і направлено
на адресу адміністрації Президента.
Такий букет порушень, допущених ніби в ім'я внутрішньовідомчої
мети — «перевірки і забезпечення стану внутрішньої безпеки СБУ», — не міг
приснитися навіть у найстрашнішому сні. Наше законодавство забороняє в
ході роботи силових правоохоронних структур здійснення провокаційних дій
— провокацій хабарів, насильства, політичних провокацій тощо. Про це зобов'язані
знати не тільки всі студенти-юристи, але й абітурієнти юридичних вузів.
Єдиний виняток, який дозволяється законом, — контрольна закупівля наркотиків.
Г. О.: — На наш погляд, у ситуації, яка склалася
після обнародування згаданого вище документа, високим посадовим особам
СБУ нічого не залишалося, окрім як вигадати факт умисного застосування
технологій виявлення «витікань». Однак якщо вони дійсно застосовуються
в СБУ, то це також є свідченням систематичного зловживання службовим становищем.
Заяву Ю.Землянського можна розглядати і як явку з визнанням провини. Правових
підстав для дій, про які пише Ю.Землянський, немає ні в ст. 25 Закону України
«Про службу безпеки України», ні в ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову
діяльність» (положення останньої дозволяють здійснювати лише контрольну
закупівлю товарів і використати фактично підроблені документи задля шифрування
особистості або відомчої приналежності працівників оперативно-розшукових
підрозділів).
А в цьому випадку, якщо прийняти заяву Ю.Землянського за
правду, то СБУ свідомо запустило великомасштабну політичну провокацію.
Причому в ній задіяла не кого-небудь, а самого керівника СБУ і першого
помічника Президента. В самiй «дезi» було порушено інтереси широкого кола
громадян України, в тому числі народних депутатів — кандидатів на посаду
президента.
І все це подається як «досягнення» СБУ, зазначається, що
все було пророблено за так званою «штатною схемою»: вибрано високий гриф
секретності, високі ранги автора листа і його адресата, враховано ситуаційну
привабливість документа. Ю. Землянський зізнається, що ними «проведено
не один такий експеримент, у роботі є ще декілька варіантів і схем здійснення
таких заходів». Далі, як мовиться, їхати нікуди.
— Юрій Землянський у своєму інтерв'ю твердить, що всі
ці дії «здійснюються відповідно до Конституції України та інших законодавчих
актів, що регламентують завдання і діяльність спецслужби». Ви не могли
б це прокоментувати?
А.Є.: — Коментарів у мене немає, але є запитання.
Запитання до першого помічника Президента В.Литвина: чи
давав він згоду на участь у політичній провокації як адресат «каналу, що
контролюється»? Чи «деза» була запущена без його відома?
Запитання до Президента України Л. Кучми: чи давав він
санкцію на збирання і надання йому інформації, що міститься в згаданому
документі, і чи давав він згоду на проведення описаної Ю.Землянським «контрольної
акції» з використанням, для надання їй «привабливості», авторитету адміністрації
Президента?
Запитання до всіх громадян і ЗМІ, котрих згадали в доповідній
записці: чи питала СБУ в них дозволу на використання їхніх імен під час
проведення цієї провокації?
Запитання до згаданих у ній народних депутатів, кандидатів
на посаду президента: чи давали вони згоду на те, щоб їхні імена асоціювалися
з провокаціями СБУ?
Запитання до Генерального прокурора України Потебенька:
чи проводиться вже розслідування протиправних дій СБУ, і які ще зовнішні
впливи потрібні йому для проведення такого розслідування? Адже в цьому
випадку — чи мали місце політичний нагляд і порушення виборчого закону,
чи це «всього лише» політична провокація для контролю за «витіканням» —
у наявності ознаки складу злочину, що виходить за межі дій, за які передбачено
лише адміністративну відповідальність.
Службового розслідування в СБУ, про яке казав Ю.Землянський,
явно недостатньо. Тим більше, що воно буде спрямоване, скоріше, саме на
виявлення осіб, котрі виконали свій громадянський обов'язок і котрі розголосили
протиправні дії СБУ.
І ще в нас із Григорієм Омельченком одне особисте запитання
до першого заступника СБУ — п. Юрія Землянського. У своєму інтерв'ю «Фактам»
він назвав нас «колишніми працівниками СБУ», які «провокують громадян на
незаконні дії». По-перше, хто і коли звільнив нас із СБУ? Ми були і залишаємося
кадровими офіцерами, які, в зв'язку з обранням народними депутатами, зараховані
в діючий резерв і відряджені для виконання депутатських обов'язків.
А по-друге, ніякої незаконності в наших діях немає. Згідно
із чинним законодавством, незаконні накази, хоч би чиїми вони були, не
можуть виконуватися підлеглими, а громадяни України, що виявили незаконні
дії державних структур (у т. ч. силових) підлягають конституційному захисту
під час виконання свого громадянського обов'язку: обнародування, блокування
і попередження таких дій.
Тому люди, які виявили та обнародували незаконні дії СБУ,
виконали свій громадянський обов'язок, проявивши при цьому громадянську
і правову зрілість, патріотизм і бажання не допустити в нашій державі диктатуру
і беззаконня.
— Чи можливий такий варіант, що в надрах СБУ підготують
«дезу» щодо одного з кандидатів, запустять через яку-небудь газету або
телеканал, а потім, коли «півень прокричить», тихенько спростують?
А.Є.: — Враховуючи, наскільки легко Ю.Землянський користується
поняттями про провокацію, чітко обумовленими в законі, і подає провокаційні
дії як видатне досягнення СБУ... Причому, як твердить сам Ю.Землянський,
різних сценаріїв провокацій розроблено багато. І не можна гарантувати,
що серед них немає таких, про які ви кажете. Хотілося б, щоб Генпрокуратура
дуже ретельно розглянула кожний із таких сценаріїв і кожну з уже вчинених
дій.
— Що ви можете сказати про згаданий в інтерв'ю Ю. Землянського
Центр оцінки політичних ризиків, в якому, мовляв, і було підготовлено ці
документи?
А.Є.: — Структура СБУ, згідно із законом, не передбачає
подібного підрозділу. До якої структури належить цей центр, чим займається,
не знаю. Постає запитання: а чи передбачено такий підрозділ, що існує на
кошти платників податків, у бюджеті СБУ? Бюджет не передбачає в кошторисі
СБУ заняття соціологічними дослідженнями із приводу політичних уподобань
та антипатій громадян, а також ЗМІ під час передвиборної кампанії. Іще
раз повторюю: я не вірю в те, що проводилася операція для виявлення каналів
витікання інформації.
— Припустімо, що операцію «витікання» було-таки проведено.
Як ви оцінюєте її результати? Як виглядає «обличчя» СБУ в цьому контексті?
А.Є.: — Яке може бути «обличчя», якщо Служба безпеки України
вустами першого заступника керівника визнала перед усім світом, що вона
займається провокаціями? Тим більше, що документ про провокацію ішов із
підписом голови СБУ. Вона прославилася на весь світ своїми бездарними антиконституційними
діями. Вона показала, що є спадкоємицею не кращих традицій держбезпеки
ще радянських часів. Нам, як працівникам СБУ, соромно, що таке сталося.
Щоб цього не було надалі, необхідно зробити дуже ретельну перевірку і запровадити
цивільний, громадський контроль за СБУ. Лише тоді може повернутися довіра
до СБУ.
— Що чути про розслідування обнародуваних відомостей,
ніби на Григорія Омельченка готується замах і ніби в збиранні інформації
про нього бере участь СБУ?
Г. О.: — Усі матеріали про це ми передали в Генеральну
прокуратуру. Однак, не зважаючи на те, що, як ми знаємо, справу із цього
приводу не порушено, Ю.Землянський у своєму інтерв'ю вже заявив: «Усе це
абсолютно не відповідає дійсності». Адже розслідування не було!
P.S. В інтерв'ю «Комсомольской правде» від 8 липня, Володимиру
Путіну, тоді ще шефу ФСБ, було поставлено запитання:
— Коли ви зустрічаєтеся з президентом, він дає вам якісь
вказівки чи рекомендації з приводу «нейтралізації опозиції»?
Володимир Володимирович відповів: — Якось, грунтуючись
на оперативних матеріалах, я детально розповів Борису Миколайовичу про
те, як проводиться передвиборна кампанія в одній із сусідніх країн, де
органи безпеки прямо отримують вказівки працювати по опозиції й домагаються
при цьому успіху. Президент мене вислухав і сказав: «Ми так працювати не
будемо».
Сусідніх із Росією країн не так багато. Звичайно, не можна
стверджувати стовідсотково, але у світлі надрукованого вище інтерв'ю ця
«сусідня країна» дуже нагадує Україну. Чи не так?
