Сьогодні нелегко живеться всім, і артисти, на жаль, теж не виключення. Важко було й Анатолію Борисовичу, котрий не залишав сцену до останніх днів життя. Він багато гастролював, світ дізнавався про нашу співучу Україну і за допомогою його чарівного голосу.
Донбас пишався і завжди пишатиметься ім'ям геніального оперного співака, котрий прославив Донецький край і українську вітчизну. Згодом, мабуть, пам'ять про Анатолія Солов'яненка буде увічнено в бронзі чи мармурі на батьківщині артиста в Донецьку. Молоді повинні знати, що Донбас — це не тільки вугілля і метал, а ще й видатний оперний співак зі світовим ім'ям».
Його розуміла не тільки елітна публіка.
Великий талант завжди знаходить дорогу до сердець шанувальників не тільки мегаполісу, а й на периферії — у невеличких містах та селах нашої України. «Мені пощастило, — згадує міський голова Харцизька Анатолій Ігнатенко , — не один раз слухати спів видатного тенора Анатолія Солов'яненка. Для цього мені не треба було виїжджати в міланський театр «Ласкала» або Національну оперу України в Києві. Анатолій Борисович бував досить часто з гастролями в Донецькій області і в нашому місті зокрема. Кілька років тому, коли ми відзначали професійне свято День шахтаря, серед артистів, котрі виступили перед мешканцями міста на стадіоні селища Гірське, був і А. Солов'яненко. Коли він вийшов на імпровізовану сцену-поміст у центрі стадіону і проникливо заспівав своїм незабутнім голосом про зоряну українську ніч, численна аудиторія слухачів буквально затамували подих. Ніхто не наважився підспівувати великому артисту, як це часто буває на концертах поп-музики. Ще я хочу відзначити скромність і відсутність «зоряної» хвороби в Анатолія Борисовича. Він співав знамениті оперні арії та народні пісні України не тільки для елітної публіки, його слухали й розуміли прості робітники і селяни, підлітки і пенсіонери. Мистецтво цього великого артиста було доступним для всіх, він по праву носив звання народного». Передчасна смерть А.Солов'яненка гірко засмутила весь Донбас. Без його пісень День шахтаря, який ми відсвяткуємо наприкінці цього місяця і який він так любив, пройде напевно не так. Вічна пам'ять тобі, Анатолію Борисовичу...».
