Кожен мільйон тонн видобутого в Україні вугілля обходиться у п'ять людських життів. Тільки цього року в галузі загинули 187 гірників, із них 72 — у групових аваріях. Стан аварійності і виробничого травматизму у вугільній промисловості розглянуто в п'ятницю у Донецьку на спільному засіданні колегій «Мінвуглепрому» і Державного комітету з нагляду за охороною праці.
За словами першого заступника міністра вугільної промисловості Володимира Радченка, загибель людей спричиняють здебільшого обвали породи (у 25 % випадків), їзда на вантажному транспорті (20—25%), падіння в гірничі виробки (20%), спалахи метаноповітряної суміші і вугільного пилу (10%).
Заступник міністра відзначив, що більшість великих аварій можна було б попередити, причому без додаткових фінансових витрат, лише шляхом дотримання правил безпеки. У той же час вугільні підприємства потерпають від нестачі коштів на колективні й індивідуальні засоби захисту, а понад 7 тисяч кілометрів гірничих виробок є небезпечними.
У той час, коли номер був підготовлений до друку, колегія Мінвуглепрому приступила до розгляду підсумків роботи в першому півріччі. А цікавість до суто виробничої розмови підігрівала одна пікантна обставина. Як відомо, 6 липня на Дні уряду в парламенті народний депутат України Олександр Мороз стверджував, що директори шахт, де видобувається коксівне паливо, під час продажу вугілля комерційним структурам вимагають додатково по 2 долари з кожної тонни — начебто для фінансування передвиборної кампанії відомого кандидата у президенти. Керівництво галузі назвало такі висловлювання дискредитацією всього директорського корпусу і для з'ясування стосунків запросило народного депутата на засідання колегії 17 липня. Олександр Мороз виклик прийняв і до Донецька приїхав. Можливо, на колегії стане зрозуміло, чия точка зору має кращі аргументи.
