Уже вкотре наші читачі підказують нам нові рубрики. Побачивши
вашу активну зацікавленість нашою пропозицією (в рамках конкурсу «Експерт
«Дня») називати три кращі публікації газети за тиждень, ми вирішили, що
потрібно це зробити нормою. Відтепер щотижня ми друкуватимемо результати
вашого, читацького, «голосування» за найцікавіший журналістський матеріал
із вашими короткими рецензіями. Найближчого вівторка на сторінці «Тайм-Аут»
ви знайдете «рейтинг», складений завдяки конкурсним листам, за тиждень:
із 27-го липня по 31-ше липня. А старт нашій новій рубриці ми вирішили
дати відгуком Володимира Даниленка, фізика з Києва, котрий, на наш погляд,
дуже оригінально (хоч і не безперечно), лаконічно й систематизовано проаналізував
публікації «Дня» на початку серпня.
Отже найцікавішими Володимиру Даниленку видалися такі матеріали:
Ізраїль ЗАЙДМАН. Кожний народ відповідає за свою владу
тому, що він обирає її. (№ 141 від 4 серпня)
Я б додав ще, що він її терпить і надалі підтримує, так
як і ми зараз. Проте повністю на бік автора я не стану: мені самому різонуло
вуха та й по серцю, коли я дізнався про початок акції НАТО. Надто глибоко
сидить в печінках саме слово бомбардування — ще з часів нальотів Юнкерсів
на Київ. Коли бачив це на власні очі — не можеш спокійно слухати про це,
де б бомбардування не відбувалось. Може більш вивіреною можна вважати реакцію
Церкви релігійної науки — молитися за усіх косоварів для їх примирення?
Наталка КЛИМЧУК. Синдром навченої безпорадності (№ 141
від 4 серпня)
Хоча в очах Наталки й світиться втома та запитання до всіх
нас — чи зможете? Я вірю, що питати про це треба, бо кожний про себе знає
— коли та як піддався гіпнозу неслухняності, а було ж, було — і мрії, й
поривання, та й приклади сусідів по парті, по робочих столиках, по сусідських
поверхах. Господь наш милостивий не зневірюється в людині до останнього
її подиху. Тому треба товкти й товкти: «Ах, ти такий нехлюй та невіглас
— хто заважає тобі й самому стати господарем свого життя? Не можеш сам
— читай Наполеона, Хілла, або навіть Андруховича — свого часу й Микита
витанцьовував перед Кобою, а згодом стукав черевиком по кафедрі в ООН».
Усе на місці в пересічного гречкосія, діло за малим — посміятися над собою
разом з ворогом своїм, а далі піднести йому таку дулю — щоб зрозумів —
стоїмо до останнього.
Ірина ГАВРИЛОВА. Володимир Олійник — «чортик» із передвиборної
табакерки? (№141 від 4 серпня)
Мені імпонує сам вибір особи претендента — він не є випадковим
— як не є випадковою його поява в славній дев'ятці. Професіонально авторкою
проведено аналіз можливих варіантів тлумачення цієї з'яви. Може тільки
пропущено ще один мотив — саме вихід на арену мера з Черкас. Ширший захват
інформації свідчить, що Черкаси — стали певною мірою джерелом новацій.
ЗМІ при усій своїй заангажованості все-таки пропускають «смажені факти»
— приклад зниження тарифів перевезень та зросту прибутків по тому. Із свого
досвіду додам непересічну появу черкаського ж таки професора в оргкомітеті
престижної міжнародної конференції. От якби ж ще й не останній підрозділ
— «Людина Марчука» — то й зовсім можна було б прийняти цей аналіз.
Олег ПОТУРАЙ. Про Григорія Гуртового (№144 від 7 серпня)
Мені здається, що Україна завжди була і є сильною своїми
синами й дочками з глибинного нурту її життя. Це ті люди, що живуть життям
народу й серед народу, а проте мають і своє вільне життя і свою власну
думку. Мабуть, до них можна прикласти визначення Лева Гумiльова — пасіонарії
Вкраїни. Не найвизначніші авторитети вирішують долю суспільної думки —
вони лише озвучують її. Формують же її саме невідомі носії суспільної совісті,
яких поки що не бракує на нашій землі. І саме до їх голосу треба прислухатися
в такі моменти, як зараз, коли все ж таки нема потреби хапатися за гвинтівку,
та все ж не можна відсидітися у холодку, поки пани почубляться.
Юрій АНДРУХОВИЧ. Федькович і пустота (№ 145 від 10 серпня)
Дуже рад знову стріти Юрка — після довгої розлуки — після
«Московіади» не читав нічого. Та завжди хочеться й вилаятись — нащо вже
так аж з плеча — і аптекар, і екзотик і, і... Проте спасибі навіть за малий
первісний текст — про «Передвічного та Альфу і Омегу». Такі слова говорять
самі за себе — сам їх порядок та звуки для чутливого вуха — це певна та
повна інформація про автора та його сферу життя. Втім можна і Юрія зрозуміти
— бо мабуть він дійсно пройшов три рівня включно з мідними трубами і лишився
наодинці з абсурдом життя цього — не маючи здогаду про те (як казав Бердяєв):
що все навкруг — це залишки процесів втілення духу в нижчі простори Всесвіту.
Ірина КЛИМЕНКО. Такої девальвації в нас ще не було (№
145 від 10 серпня)
Зовсім рядова публікація, проте сприймається добре завдяки
своєчасності її виходу в світ. Якось легше перетерпіти ці примхи світу
цього, коли тобі розтовкмачать, як це робиться. Втім я не позаздрю Ірині,
якщо вона має хоч трохи здорового глузду — як віщати на всю Україну про
обкрадення та його перспективи. Та хай йому грець — кажуть, що стогнати
у повний голос — то шлях до видужання!
ДО РЕЧІ
Читачі, котрі надають перевагу «Дню» у електронному вигляді
в Інтернеті мають змогу присилати власні думки за адресою: [email protected].
Між іншим, поки рекордним за відвідуванням сайту «Дня»
у серпні залишаються 10-е та 12-е число — 1245 і 1247 відвідувань відповідно.
За часом відвідування віртуальний «прайм-тайм» «Дня» — з 7 до 16 години
(за цей час на сайт «заходить» до 80% відвідувачів). Схоже, така «тривалість
життя» номера пов'язана з тим, що біля половини читачів «Дня» в Інтернеті
— мешканці Західної Європи та Північної Америки. Тобто, вечірній «День»
в Україні, в Америці — ранковий.
