Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Я проти містечкового ставлення до Міста!

26 червня, 1999 - 00:00

На превеликий жаль, необхідно констатувати, що столиця України за рівнем загальної культури, широти світогляду її нинішніх жителів перетворюється на рядову провінцію.

При цьому потрібно зазначити, що нинішня міська влада в особі її керівників у міру своєї компетенції робить досить багато для того, щоб Київ став дійсно сучасним європейським містом.

Одна з головних причин такого становища, на мій погляд, полягає в інтенсивній міграції населення. Не відкрию Америку, якщо скажу, що і переважна більшість високопоставлених чиновників, які мають сьогодні реальну владу на Печерських пагорбах, від яких значною мірою залежить збереження архітектурних, історичних, наукових і культурних традицій Києва, — це нещодавні жителі української і навіть російської провінції. Для них, цих новоспечених киян, Київ — це, на жаль, той же Житомир, Чернігів, Херсон, Миколаїв, Дніпродзержинськ, Курськ, Свердловськ, з яких вони прибули, — тільки розміри трохи більші.

Одне тільки чергове скликання Верховної Ради додає столиці 350— 400 нових жителів з української глибинки. Звідси і містечковий підхід до традицій і проблем древнього Києва. Ну скажіть, хіба могли б колишні дніпропетровці, котрі прожили багато років у цьому обласному центрі, а нині кияни — керівники нашої держави, ухвалити рішення про перейменування центральної вулиці Дніпропетровська на вулицю Махтумкулі з встановленням біля центрального універмагу пам'ятника цьому туркменському філософу? Упевнений, що навіть думки такої не допустили б. А тут, у Києві, де живуть без року тиждень, мабуть, вважають за цілком допустиме, без урахування думки киян, дати «вказівку» міськадміністрації перейменувати до приїзду туркменбаші одну з центральних вулиць у серці столиці — Прорізну, — на Махтумкулі, а в затишному сквері поставити виготовлений туркменською стороною пам'ятник цій особистості народу Середньої Азії! Гадаю, що й у страшному сні не можуть собі уявити і колишні харків'яни, котрі волею долі стали номенклатурними жителями напрестижніших районів столиці, щоб поруч з неповторним архітектурним ансамблем центральної площі Харкова — Держпромом, держуніверситетом, готелем «Харків» забабахали в парку ім. Шевченка висотний офіс комерційного банку чи готель-хмарочос типу «Хілтон» або «Холідей». А в центральній, історичній частині Києва — на майдані поруч з Софіївським собором і в Маріїнському парку на схилах Дніпра — на святих для багатьох поколінь киян місцях — виявляється, можна.

О.НЕДБАЙЛО, Київ
Газета: 
Рубрика: