Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Ми перебуваємо на початку шляху до свободи

через десять років після першого досвіду демократії
19 червня, 1999 - 00:00

Цю подію відзначали в Москві, по НТВ показали цікавий фільм Світлани Сорокіної «З'їзд переможених». В Україні про цю дату практично ніхто й не згадав. А дарма. З'їзд значною мірою ініціював подальші якісні зміни в житті та устрої влади Радянського Союзу, які зумовили в результаті і його розпад і як наслідок отримання Україною незалежності.

Ми всі стали свідками безумовно видатної історичної події, яка кардинальним чином змінила хід людської історії, зумовила розпад соціалістичного табору та СРСР. Це було кінцем грандіозного експерименту більшовиків, в якому одна єдина ідея означала більше, ніж життя сотень мільйонів людей. Експерименту, в ході якого вождів було поставлено вище за Бога, а загальнолюдські цінності було розтоптано догмами марксизму-ленінізму.

Сидячи біля екранів телевізорів, ми навчалися свободи: «Ти чув, вони не бояться відкрито говорити про це!». Країна розділилася на тих, хто аплодував Сахарову й тих, хто тупотів ногами під час його виступів. Ми скидали старих кумирів і тут же створювали собі нових. Собчак, Станкевич, Попов, Єльцин — ці імена знали всі.

Дітям, які народилися після з'їзду, вже десять років. Народжені вільними, чи стануть вони знов рабами? Це залежить від нас.

Чи могли передбачити Дантон і Робеспьєр, що французька революція захлинеться в крові і як наслідок знищить своїх вождів? Хто ж тепер дізнається. Учасники I з'їзду депутатів СРСР живуть поруч з нами. Лише десять років минуло відтоді, як з трибуни Кремлівського Палацу з'їздів пролунали слова: «І з'їзд народних депутатів СРСР оголошено відкритим». Цілих десять років минуло відтоді, як ми виявилися на самісінькому початку довгого шляху до демократії та свободи.

Інтерв'ю з учасниками з'їзду читайте на стор. «Подробиці».

Дмитро СКРЯБІН, «День»
Газета: