11 червня, напередодні національного свята наших найближчих сусідів — Дня прийняття Декларації про державний суверенітет — Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Україні Юрій Дубінін дав прийом.
Довгий ланцюжок черги, що розтяглася на три поверхи споруди посольства, свідчив про наполегливе бажання гостей особисто привітати дипломата. Один за одним стояли провідні українські політики найполярніших партій і рухів, дипломати всіх представництв, акредитованих у Києві. Цей політкоктейль розбавляли діячі науки та культури.
Бенкетний зал ледве вмістив понад 300 іменитих гостей. Відсутні передзвонювали, посилаючись на невідкладні справи, в тому числі на Міжпарламентську конференцію України, Росії та Білорусі, що проходить нині.
Кожний із присутніх, потискуючи руку Юрієві Володимировичу, вкладав свій сенс у це свято. Адже не секрет, що парад суверенітетів почався саме з Москви. Розмови про те, що нинішня «дата» росіян може бути останньою, більшість присутніх вважали невірними.
Й правда, СНДешні еліти, які скуштували суверенітет, не припиняючи розмов про «союз», навряд чи підуть на близькість, що до чогось зобов'язує.
