Демонстрацією фільму Тома Тіквера в Києві починається
Тиждень європейського кіно.
Серед всякого роду модних фільмів на модну молодіжно-бандитську
тематику, ще досі трапляються приємні винятки. До таких, звичайно, можна
зарахувати фільм німецького режисера Тома Тіквера «Біжи, Лоло, біжи». По-
перше, він короткий, що вже є значним плюсом в епоху «титаніків». По-друге,
він вельми динамічний і сюжетно захоплючий — інтрига полягає в тому, що
дівчині треба за 20 хвилин знайти 100 тисяч для свого друга-бандита. Ну,
й по-третє, він до зухвальства сучасний.
Щоправда, з останнім пунктом виникає якась неприємна подвійність,
а те й потрійність у відчуттях. Дійсно, на перший погляд створюється враження,
що автори хотіли створити фільм для «покоління Х» і про нього. У «Лолі»
є всі молодіжні «примочки» — сюжет, естетика відеокліпів та етика комп'ютерної
гри. Але...
Власне кажучи, який зміст закладено в цьому фільмі? Все,
що приходить у голову, виглядає банально. Дівчина робить три спроби дістати
гроші. Тут фільм перетворюється в зняту на плівку типову комп'ютерну гру:
героєві треба встигнути зробити щось до певного терміну. При цьому, як
це завжди буває в грі, смерть героя не страшна, натисніть load — і починайте
спочатку. Кожний ваш крок має декілька варіантів — важливо просто вибрати
вірний. Це, власне, й відбувається — в першій спробі Лола не встигає добігти:
дружок- бандит у відчаї починає грабувати магазин і його вбивають. У другій
— Лола вирішує попрохати грошей у тата-банкіра, в результаті грабує банк
і тепер вже вбивають її. І, нарешті, в третій приймається правильне рішення
— попросити допомоги в Бога (багато хто, напевно, навіть не помітить цей
момент у фільмі, він відбувається на бігу). У результаті — виграш у казино
і повний хепі-енд.
По-моєму, коментувати тут немає чого. Кому цікава мораль
про божественне втручання (або про етичну поведінку), пародія на цю мораль
та іронія з приводу цієї пародії одночасно? Кому треба банальне твердження
про відносність правильного вибору (Лолі потрібно було відразу зрозуміти,
що для авторів гри правильний вибір зі списку, що пропонується — «попросити
Божої допомоги» — і не мучитися три рази)? Кому, нарешті, цікаве явне знущання
з тупуватого покоління без власних принципів, для якого зовсім одне й те
ж — чи то пограбування, чи то спілкування з Богом, як, проте, й знущання
з «авторів гри», з їх явно надуманими та лицемірними уявленнями про «правильність»?
Справа, мабуть, не в цьому — фільм цікавий і сильний тим, що намагаючись
створити картину про «іксерів», старші товариші створили картину про свої
уявлення про них. З'ясувалося, що крім банальностей, переварених у отруйній
іронії, сказати немає чого. Попутно з'ясувалося, що ніякого «покоління
Х» просто не існує, тому що не можна вважати поколінням людей, головне
для яких — функціональність (знайти правильну відповідь у конкретній задачі).
Так само «зависли в повітрі» всі багатошарові іронічні конструкції фільму,
тому що з'ясувалося, що в цьому поколінні навіть немає з чого іронізувати
(це, напевно, найбільш показовий момент). І річ тут зовсім не в «бездуховності»
молоді. Просто цей фільм «про покоління» зайвий раз показав що, слава Богу,
люди, котрі прагнуть відшукати «своє обличчя» в кожній віковій групі і
голосно назвати її Поколінням, посоромлені остаточно і безповоротно. Час
поколінь пройшов. Почався час особистостей. А щодо «Лоли», то, взагалі,
фільм же не про це…
