Однак обговорення цього проекту, що відбулося минулої суботи, організоване парламентським Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності та Нацбанком за участю Британського фонду «Ноу-хау» i Світового банку, також показало неоднозначне до нього ставлення. Про це свідчать три міні-інтерв'ю, взяті кореспондентом «Дня» в учасників дискусії.
Народний депутат Сергій КРИВОШЕЯ:
— В цьому законі слід би також, і навіть насамперед, відбити такі питання, як захист банківського внеску. Треба захистити й самі банки. Сьогодні їх заполонили запити різних силових структур, що мають лише непряме відношення до банківської діяльності взагалі й до діяльності клієнта банку, яким цікавляться. В результаті вилучаються справи клієнтів, що заганяє підприємців у тінь, у них немає іншого виходу, крім втечi з банківської системи. І це підриває до неї довіру. По-справжньому захистивши банки та їхніх клієнтів, ми відновимо довіру до банківської системи й зможемо кредитувати нашу економіку. Й ще нам треба створити дійовий механізм відбору банківської застави. Сьогодні ця процедура тягнеться роками. Й комерційні банки через це виходять абсолютно беззахисними. Але якщо ми хочемо кредитувати економіку, треба створювати жорсткі умови. Й це має знайти відображення в законі.
Президент Асоціації українських банків Олександр СУГОНЯКО:
— Чинний сьогодні закон про банки та банківську діяльність, безумовно, застарів. З'явилися нові види діяльності, ускладнилися відносини з Нацбанком, між банками та їхніми клієнтами. Все це вимагає законодавчого врегулювання. Став більш актуальним так званий людський фактор банківської справи. На Заході він дуже добре прописаний у законодавстві. Йдеться про зобов'язання керівництва банку про те, що воно не ставитиме особисті інтереси вище за інтереси банку, а інтереси банку — вище за інтереси клієнтів. Це — принцип банківської сумлінності. Хоча в країні, де правда зневажається й бізнес часто називається чорним, добитися його здійснення дуже важко.
I ще. Працюючи над законом, треба, звісно, брати все те краще, що накопичено в законодавстві Заходу. Але в жодному разі не можна забувати про своє, чого ми сьогодні часто є свідками. В нас уже з'явилися й свій досвід, і свої кадри, й свої напрацювання. Крім того, в мене до даного законопроекту та претензія, що в ньому не відображено правила роботи банків на фондовому ринку. Це велика вада. Прийшов також час перейти в законодавстві від диктату позичальника до балансу між його інтересами й інтересами кредитора. Взяті в борг кошти в будь-якому випадку мають бути повернутi точно в строк. Це треба чітко відобразити в даному законі.
Академік Академії економічних наук, професор, колишній народний депутат Володимир ПИЛИПЧУК:
— Ті лекції, які нам тут читають зарубіжні фахівці з банківського права, не відповідають рівню аудиторії. Це курс для студентів, для новачків. Щодо законопроекту, то він має створити умови, за яких вигідно позичати гроші й вигідно кредитувати. В нашій країні сьогодні є два негативних моменти. По-перше, це недоступність кредитів (дуже дорогі). Й друге, якщо кредити все-таки беруть, то їх щойно ж переправляють за кордон. Але даний законопроект цих проблем не вирішує.
А ще автор брав участь у кулуарній розмові про хід обговорення законопроекту. «Лекції» викликали здивування, й один із учасників назвав їх ритуальними танцями в коротких штанцях, які нам доводиться виконувати на знак вдячності за зарубіжні кредити. Інший, великий фахівець банківської справи, заперечив: за ці танці нам доводиться дуже дорого платити.
