Учора в Луганську Президент України Леонід Кучма провів виїзне засідання Кабмiну. Розглянуто питання про державну підтримку реалізації програми соціально-економічного розвитку Луганської області на 1999-2010 роки, створеної в рамках програми «Україна-2010», яку розроблено урядом.
Тим часом багато експертів наголошують на неспроможності й декларативності урядової програми, що не робить висновкiв iз провалiв, допущених виконавчою владою в минулi роки. Більш того, сам Президент Л.Кучма висловив недовіру реальності цієї програми. Як повідомляє Інтерфакс-Україна, він заявив: «Я не хочу, щоб ми будували замки, треба закладати конкретні речі й можливості досягти конкретних результатів. Я особисто не вірю в цифри, закладені у програмі».
Ця програма, широко розрекламована в численних виступах урядовців та слухняних ЗМІ, часто вживає слово «зростання». Попри це саме «занепад» здається мені найкращою характеристикою як для самої програми, так і для загальних перспектив нашої економіки (за умови, якщо не будуть докорінно змінені підходи до розробки таких програм).
Їх визначальною, концептуальною помилкою є, перш за все, нерозуміння причин ганебної деградації буквально всіх галузей нашої економіки. Чи ж будуть ефективними будь-які заходи, розроблені без такого розуміння? Більше того, аналіз причин кризи, що нас спіткала, просто ігнорується. Ось уривок з доповіді прем'єра на представницькій науковій конференції, яка нібито обговорювала програму «Україна-2010». Він характерний для урядового підходу взагалі: «Наша конференція — не те місце, де потрібно з'ясовувати... причини, що призвели до такого становища».
У згаданій доповіді разом з невиразним висловом, що жорстка монетарна політика є необхідною, але недостатньою умовою економічного піднесення, стверджується: «На практиці розпочала реалізовуватися нова кредитно-фінансова політика з переорієнтацією на реальний сектор економіки». І сміх, і гріх!
Візьмемо узагальнюючий показник: внутрішній валовий продукт (ВВП). Загальновідомо, що він у нас невпинно падає. Згідно з офіційною статистикою за 1991—1998 роки це падіння становить 59% (страшна цифра). Але на поточний рік заплановано лише 1%. І це тоді, як за перший квартал падіння становило 4,8% (!). Тож повірмо програмі, яка бадьоро обіцяє зростання ВВП майбутнього року на 2%, а потім до 2005 р. середньорічне зростання на 7%, а до 2010 р. — 8%. Візьмімо простенький калькулятор і зробімо підрахунки. Згідно з програмою 2005 р. ВВП становитиме 58% від рівня 1990 року, а в 2010-му — аж 85%! Чи не є верхом цинізму видавати за досягнення рівень, істотно менший за той, що був двадцять років тому?
А як пишномовно обставляють обіцянку підвищити реальну, підкреслюють — реальну — зарплатню. В усьому світі під цим розуміється врахування інфляції. А в нас, мабуть, буде правильно, окрім неї, не забути й про колосальні розміри невиплаченої, тобто міфічної, зарплатні. Тоді обіцянки підвищити її 2005 р. аж у 1,5 рази, порівняно з 1997 р., а 2010 р. — у 2,5 рази виглядають взагалі насмішкою. Адже в грудні 1997 року при середній нарахованій зарплаті 178 грн. борги з її виплати перевищили 5 млрд. грн. До речі: чому порівнюють саме з 1997-м, а не, скажімо, з 1992-м, коли й гадки не мали про затримки. Чому в програмі нічого не сказано, якою реальна зарплатня має бути цього та майбутнього року? І все стає зрозумілим, якщо зіставити накреслення програми із загальновідомими фактами про те, що 1997 р. середнє споживання істотно зменшилось проти не такого вже й щедрого 1990-го. М'яса — в 2 рази, молока, цукру та яєць — в 1,8 рази. Як мовиться: ноу комент!
Ненауковою фантастикою відгонить від розділів, присвячених виробничій сфері. Завдяки якому це диву іноземні інвестиції становитимуть 2005 року $12 млрд., коли за всі попередні роки набралося лише $2,8 млрд.? Чи мають зникнути вагомі причини небажання інвесторів іти до нас. Сьогодні в це не віриться: замість того, щоб розібратися з ними, уряд вчиняє скандал навколо проекту «АвтоЗАЗ-ДЕУ», що може дуже сильно, а може й остаточно вплинути на потенційних інвесторів, яких цікавлять прибутки, а не скандали.
У згаданій доповіді прем'єра бадьоро обіцяється ще до 2005 року: «...істотне збільшення експортної частки машинобудівної та високотехнологічної продукції». На основі чого? Чи не краще б, наприклад, проаналізувати: чому те саме суднобудування, про пріоритетність якого вже стільки сказано, доведене до безвихiдного стану? Та авторам не до цього. Чому?
Тому, що дана програма не документ точного аналізу та розрахунку. Це — агітка, сповнена черговими казочками про світле майбутнє. Їх завдання — відволікти увагу від катастрофічних прорахунків у економіці. І тут треба розглянути ще одну обставину, яку ніхто не афішує. Поза увагою громадськості є те, що нинішній Кабінет міністрів вже півтора року працює без затвердженої Верховною Радою програми своєї діяльності, що є прямим порушенням Конституції. Спромігся він подати таку програму до парламенту лише наприкінці минулого року, тобто більш ніж через рік після свого формування. А нині уряд не дуже про неї й згадує, розуміючи, очевидно, що її розгляд зовсім йому не на користь: і не тільки через звичну багатослівність та неконкретність документу (пишуть же одні й ті самі люди), а й через те, що навіть кілька минулих місяців виразно показали непридатність програми стати основою для подолання кризи. Звичайно, за таких умов набагато приємніше поговорити про далекий 2010 рік.
Виникає закономірне, особливо з урахуванням сумної долі всіх попередніх урядових програм, запитання: а чи потрібні вони взагалі? Відповідь може бути лише одною: абсолютно необхідні! Але за умови, що виходитимуть з реалій, враховуватимуть стан та тенденції економіки, досвід та перспективи інших країн. Але самообман — це стратегія занепаду, дорога в безвихідь.
P.S. Нещодавно «День» надрукував мою репліку, в якій висловлювались серйозні сумніви щодо достовірності офіційної статистики. Зокрема, йшлося про те, що, виходячи з інших показників, фактичне падіння ВВП мало б бути значно більшим від оприлюдненого. І ось в недавньому номері газети «Бизнес» міністр економіки фактично підтвердив мої сумніви, заявивши, що дані про ВВП лише попередні, а точні одержимо лише 2000 р. Але хоча справу вже зроблено, ціну всіх заяв про позитив видно з катастрофічних підсумків першого кварталу цього року.
