Нарешті в наших телевізорах підходить до довгоочікуваного для всіх кінця «Суркісіада». У нашій народній пам'яті вона буде жити довго — тупими роликами, нахабною пропагандою під час футболу і, звичайно, новими інтерпретаціями фільмів «За двома зайцями» та «Собаче серце». Агітпропівці показали все своє фанатичне завзяття і причіпливу винахідливість. Але навіть цю халтурну бригаду «Гей, гупнемо!» зуміла перевершити одна проста пара, що має, проте, стосунок до телебачення. Не інтригуватиму — це солодкоголосі Світлана Іванникова та Ігор Пронін (канал «Інтер», програма «Ризький бальзам на душу»). У своєму останньому опусі замість заявленої раніше Л. Гурченко парочка запросила поговорити — кого б ви думали? — правильно, тут і думати не треба: горезвісного Григорія Михайловича. Вже будучи обізнаним про той цирк (в поганому значенні цього слова), який влаштовують креативні продюсери каналу «Інтер», Світлана та Ігор у своєму «шоу», я заздалегідь приготував ручку та папір. І вони мене не розчарували. Це єдина ТБ-програма, при перегляді якої на цьому тижні мої очі як стали квадратними на початку, так до кінця такими й залишилися. Наскільки смачний Ризький бальзам, настільки огидний він же, тільки «на душу». Хоч повинен зазначити, що в даній ситуації співрозмовники були гідні один одного. При спробі поєднати й показати, з одного боку, простацьку, нашенську натуру шефа (ні для кого не є таємницею, що Михайлович, м'яко кажучи, має вагу на «Інтерi»), а з іншого — підіграти йому, вийшов наступний діалог: «Г.С. — Можу випити чарчину-дві під настрій і добрий закусон (стиль збережено — Ю.М.). С.І. (захоплено): — Я також люблю це діло!». Ну, Світлано, любите — і любіть собі тихенько, в родинному колі або в найтемнішому куточкові бару, але навіщо ж глядачам такі подробиці? Григорію Михайловичу можна, у нього ж вибори та й чоловік він. А ось жінкам у вашому віці подібним чином «пропускати» лікарі не рекомендують. Шкідливо для кольору обличчя та й для іміджу якось не дуже...
Тим часом події назрівали. Світлана та Ігор трохи піднімають завісу таємничості над незрозумілою особистістю Григорія Михайловича: «Так, — визнають вони, — він їздить на «Мерседесі», в якому порожні попільнички». Згоден, Суркіс, як не крути, а належить до «нових українців», і «Мерс» у нього, природно, є. Але чи не натякають Світлана та Ігор на те, що Михайлович міняє машину кожен раз, як тільки в ній заб'ється попільничка? Слава Богу, ні, електорат цього не витримав би. Просто таким оригінальним пасажем ведучі інформують, що шеф просто не палить! Неймовірне творче мислення, чи не так? Але все ж по-справжньому ведучі та Григорій Михайлович порозумілися тільки наприкінці програми. Саме тодi прозвучав той сенсаційний акцент у діалозі, заради якого варто було подивитися «Ризький бальзам на душу». Михайлович ні з того, ні з сього поринув у спогади: «Я в дитинстві багато смикав свого молодшого брата за ніс. Тому, напевно, він у нього такий великий виріс», — резюмував кандидат у мери. І тут Іванникова з разючим, я б сказав, знанням справи, на всі 50 мільйонів населення України оголосила: «Не за те смикали, Григорію Михайловичу!». Я спочатку подумав: дійсно, можна ж було за руки посмикати, щоб довшими були, або за ноги наприклад, але пан Суркіс прояснив ситуацію: «З цим у нього також все гаразд». Так що не переживайте, спокійно голосуйте, — у Михайловича так само, як і у його брата, ніяких вад немає, все гаразд і з цим, і з тим, і з іншим. Але попрошу не забувати, що й Олександр Олександрович може, якщо треба, на голові постояти! Вдалого вам вибору, кияни!
ВІД РЕДАКЦІЇ: Ігор та Свєта, не ображайтесь, але цього разу ви були не праві...
