Конкурс українського гостросюжетного роману «Золотий Бабай» покликаний цю казку зробити бувальщиною. На конкурс надійшло понад двохсот рукописів українською мовою.
Із них відібрано лише десять майбутніх лауреатів. Першою особливістю золотої десятки була її безперечна києвоцентричність — сім романів написано столичними вигадниками. Усіх авторів по черзі викликали на сцену, вручали їм вінки, дипломи й маленьких «Бабаїв». Найбільшого «Бабая» й премію у сім тисяч гривень отримав роман «Ключ» киянина Василя Шкляра, котрий, приймаючи важкувату статуетку, дотепно зауважив: «Я завжди вірив, що Бабай — справжній українець». До речі, «Ключ» вийде друком уже на початку літа. Усі інші романи-лауреати — до кінця року.
Елітарне мистецтво й маскульт пов'язані глибше й серйозніше, ніж здається на перший погляд, живлячи один одного ідеями, образами, сюжетами. Схоже, це розуміють й організатори, — серед яких і академіки, і телевізійники «1+1», і бізнесмени. Сьогодні руб'я української словесності складається з одних латок, і «Золотий Бабай» — одна з найяскравіших. На ціле плаття поки що не тягне. Утім, можливо, й справдиться ця дивовижна фантастична картина — пасажири метро, котрі поголовно читають українські «покет-буки». Чим бабай не жартує...
