Маслюков залишив Степашину і своєму спадкоємцю- куратору економічного блоку не тільки чудову можливість ухвалювати в травні рішення, які були потрібні у вересні. Одним з головних досягнень примаковського кабінету стала нова домовленість із МВФ. Однак завдяки впертості й непрофесіоналiзму колишнього голови союзного Держплану опрацювання цієї домовленості тривало близько півроку. Маслюков нарешті погодився з більшістю умов міжнародних фінансових організацій. МВФ, втім, вимагав зміни російського законодавства — зміни досить серйозної й нагальної. Комуністи ще за часів примаковського уряду дали зрозуміти, що не голосуватимуть за такі зміни — і що їм на це скажеш? Навіщо Геннадію Зюганову Росія, коли попереду вибори, а електорат навряд чи буде в захопленні від зменшення соціальних витрат — тим паче зюганівський електорат? Євген Примаков та Юрій Маслюков сподівалися, що комуністів переконають. У Степашина таких можливостей менше. Й до того ж він не може тепер поспішати із радикальними кадровими рішеннями, бо розлючені появою чергового ліберала в кабінеті ліві провалять пакет узгоджених із МВФ законопроектів лише для того, щоб нагадати Степашину про свої можливості й необхідність рахуватися із ними.
Отже говорити про майбутнє російської економіки — і на що буде здатний уряд — можна буде лише після того, як Держдума визначиться із своїм ставленням до законопроектів, пов'язаних із одержанням Росією нових кредитів. Бо з одними грішми можна пропонувати одні заходи, а з відсутністю грошей — зовсім інші. Це ж золоте правило стосується, до речі, й зовнішньої політики. Хоча тут Степашину буде легше, ніж його попереднику. Примакову довелося змиритися з участю Віктора Черномирдіна у врегулюванні югославської кризи. Для Степашина Черномирдін — не конкурент, а ще один виконавець президентських завдань. Тому тут якраз можна сподіватись на більшу послідовність у діях. Це ж, до речі, стосується й ситуації навколо СНД, де також спостерігалося кілька підходів кількох угруповань у «партії влади».
