Логіка продавців проста — товар повинен бути «презентабельним». Навколишні лісові галявини щоранку знищуються в ці травневі дні найбільш «незахищеними» — пенсіонерами і... дітьми. Вони не платять за проїзд у приміській електричці, а тому розраховують на «чистий прибуток». Про це мені розповіли згуртовані загальною бідою конкуренти (на кожній «точці» з конваліями стоїть як мінімум чотири продавці).
Марія Петрівна, колишня вчителька з Василькова:
— За цей святковий місяць на бузку і конваліях ми заробляємо не так уже й багато, з продавцями м'яса або навіть картоплі на базарах — не порівняти. До того ж, нас ганяє міліція бiльше за інших. Образливо, що ми щодня ходимо, збираємо квіти, вишукуємо кращі, в'яжемо букети, але половину — викидаємо. Купують мало, навіть якщо й ціну знизиш до мінімуму, а простоїш цілий день. Ми вже звикли, нам діватися нікуди, а ось діти, яких цього року так багато з конваліями, вони ж школу пропускають.
Мишко, 12 років, з Ворзеля:
— У травні свят дуже багато, та й у школі вже все одно які оцінки. Але ми не поспіль уроки пропускаємо, з сестрою їздимо до Києва почергово — день я, день вона торгуємо. З батьками домовилися, що половину грошей віддаємо їм, а решту — можемо витрачати. Ну, на цукерки, жувальні гумки, я навіть на наліпки, а Ірина, сестра, журнал собі купила. Але зараз, у самий сезон, грошей менше — киянам конвалії вже набридли. А в лісах їх ще багато, є такі місця, куди ходиш-ходиш, а там їх ще море.
І все ж ми вирішили поцікавитися — а як державою охороняються наші природні багатства, як регулюються законом такі делікатні відносини — між справжнісіньким підприємництвом і благами нашої природи, котрі вичерпуються.
Володимир Дзюбенко: начальник відділення охорони й регулювання біологічних ресурсів Мінекобезпеки:
— 9 квітня прийнято ВР Закон «Про рослинний світ». Щоб він «запрацював», протягом поточного року передбачається розробити нормативні акти, наприклад — про порядок встановлення лімітів на збір дикорослих і лікарських трав. Очевидно, що певна кількість квітів збиратиметься безкоштовно, але коли людина ними торгуватиме (а конвалії — лікарські рослини, але не занесені до Червоної книги), то тоді треба буде за дозвіл платити. Усі ці питання ще будуть обмiрковуватися в нашому міністерстві.
Від редакції. У нинішній ситуації, коли для багатьох, щоб вижити, важлива буквально кожна копійка, за стебельцями непроданих конвалій і витоптаними лісовими галявинами проглядається людський відчай. І вже незрозуміло — кого жаліти: знищені конвалії, підлітків, змушених пропускати школу, чи їх батьків, що не можуть прогодувати дітей? І вічне запитання: «Що робити далі?» навряд чи можна вирішити формальними постановами, що не змінюють нічого в нашому житті по суті.
