Учора журналістам було показано відеозаписи подій, які супроводжували візит Київського патріарха до Донбасу. Натовп маріупольців, членів Донецької єпархії УПЦ МП, оточив невелику групу прибулих, повалив щойно встановлений хрест, рвав хрести зі священиків, дико кричав «Анафема! Анафема! Анафема!»
Як відомо, 30 квітня у місті Маріуполі було вчинено насильство над патріархом Філаретом, духовенством та віруючими УПЦ Київського патріархату. Це відбулося при освяченні хреста на місці майбутнього православного храму в Маріуполі. Кілька ударів було нанесено патріарху Філарету, із нього зірвали панагію, облили водою, зламали пастирський посох. У машині предстоятеля УПЦ КП розбито переднє й заднє скло. Постраждали також духовні, що супроводжували Патріарха, зокрема ігумен Димитрій (Київ), отець Володимир (Донецьк) та кілька місцевих віруючих. Газета «День» зв'язалася з Донецькою єпархією УПЦ МП із проханнями прокоментувати події. Особа в канцелярії, яка не побажала назвати своє ім'я, підтвердила перебіг подій у Маріуполі. Так у Донбасі було яскраво доведено, що відомий Меморандум про незастосування силових дій при розв'язанні міжцерковних конфліктів, урочисто підписаний керівниками всіх наших церков у присутності Президента, — то просто аркуш паперу.
Приїздові Патріарха УПЦ КП на Донеччину передували такі події, як пікетування віруючими УПЦ МП місцевої влади з вимогою «не пустити Філарета в Донбас», як пікети на кордоні Дніпропетровської та Донецької областей. У Донецьку Патріарх п'ять годин просидів у машині перед Преображенським храмом Київського патріархату, куди його так і не пустив войовничий натовп «християн». Міліція не втручалася.
Показані журналістам записи маріупольських та прикордонних подій свідчать, що кількість вірних УПЦ МП та УПЦ КП, які так чи інакше брали участь у протистоянні, була невелика — всього два-три десятки осіб; серед найбільш активних були духовні особи. Це ще раз засвідчило, що розкол православ'я — то справа головним чином духовенства. Для простих людей проблеми канонічності та юрисдикції залишаються дуже далекими. Типовою була записана на плівці розмова двох людей, які випадково опинилися на місці конфлікту й спостерігали за подіями з безпечної відстані. «Ті, в чорному, хто? — спитала жінка, й почула у відповідь: «Православні». — «А ті інші, також у чорному?» — «Також православні!» — «То чого ж вони б'ються між собою?!»
