ЗОЛОТОВЕРХИЙ МИХАЙЛІВСЬКИЙ МОНАСТИР, ЯКИЙ ТІЛЬКИ ТОРІК
ПОЧАВ СВОЄ ТРЕТЄ ЖИТТЯ, БУВ ЗБУДОВАНИЙ У 1113 РОЦІ, ПЕРЕБУДОВАНИЙ У ХVIII
СТОЛІТТІ І ЗРУЙНОВАНИЙ У 1935—1936 РОКАХ. ГОЛОВНА ЦЕРКВА МОНАСТИРЯ СВЯТОГО
АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА БУЛА ДРУГОЮ ЗА РОЗМІРОМ ЦЕРКВОЮ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО КИЄВА
І ОДНІЄЮ З ТРЬОХ ЦЕРКОВ СВЯТО-ДМИТРІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ, КОТРИЙ ЗГОДОМ СТАВ
НАЗИВАТИСЯ ЗОЛОТОВЕРХИМ МИХАЙЛІВСЬКИМ МОНАСТИРЕМ.
МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА БУЛА ВДАЛИМ ПОЄДНАННЯМ ВІЗАНТІЙСЬКОГО
СТИЛЮ З ПИШНИМ УКРАЇНСЬКИМ БАРОККО КІНЦЯ ХVIII СТОЛІТТЯ. ЗА РАДЯНСЬКИХ
ЧАСІВ СЕРЕД НАУКОВИХ КІЛ ТОЧИЛАСЯ СУПЕРЕЧКА ЩОДО ТОГО, ЧИ ВАРТО ЦЮ ЦЕРКВУ
НАЗИВАТИ СЕРЕДНЬОВІЧНОЮ БУДІВЛЕЮ. ІСТОТНІ ПЕРЕРОБКИ І ЗАМАЛЬОВУВАННЯ У
ХVIII— ХIХ СТОЛІТТЯХ ВІЗАНТІЙСЬКИХ МОЗАЇК ТА ФРЕСОК ЦЕРКВИ, НА ДУМКУ БАГАТЬОХ
«ВЧЕНИХ», НЕ ДОДАВАЛИ ЇЙ ІСТОРИЧНОЇ ВАГИ. ВЕСНОЮ 1936 РОКУ ОБІДРАНУ БУДІВЛЮ
МИХАЙЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ БУЛО ПІДІРВАНО ДИНАМІТОМ ЗА НАКАЗОМ УРЯДУ УРСР. І
ОТ НАРЕШТІ, ЦЯ КИЇВСЬКА ПЕРЛИНА ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО НАС.
