У суботу, коли ревні християни робили те, що й належить робити в переддень Великодня, християнські демократи гостювали на з’їзді партії «За красиву Україну». Те зібрання, як і всі попередні прилюдні дійства Геннадія Балашова, проходило як добре зорганізоване та щедро фінансоване шоу. Майдан Незалежності (приз’їздівська територія) ряснів балашовськими думками: газети, листівки, календарі та хустинки і пісні про балашовську чарівну паличку розповідали всім про скромну геніальність її винахідника. Ті, кого ще не «дістали» музичні радіоверсії невідомих авторів про дядю Гену та його 10%, могли всього за 5 гривень купити цілу касету тієї «казкової насолоди для рідної тещі» просто на порозі будинку профспілок, у якому відбувався з’їзд шанувальників красивої України.
Виступаючи на відкритті з’їзду, названого надзвичайним, його лідери Леонід Черновецький та Геннадій Балашов серед винних у всіх нещастях українського народу називали чиновників, які «розплоджуються зі страшною силою і знищують на своєму шляху все живе».
За версією «красивих українців», серед маси можновладців-супостатів таки є одна людина, яка любить народ і Україну. У зверненні до шановного Леоніда Даниловича балашовці пишуть: «У період Вашого президентства в Україні була прийнята одна з кращих Конституцій світу (Президент, до речі, не так давно повідомив громадськості, що при прийнятті Конституції його «обдурили». — О. Б.), яка заклала надійний фундамент Величі незалежної України, і Ви маєте всі повноваження у найкоротший строк зробити своїх громадян найбагатшими людьми світу».
На відміну від попередніх партійних шоу, де пан Балашов сам збирався в похід за президентством, з’їзд «красивих українців» пообіцяв Леонідові Кучмі підтримати його кандидатуру на наступних президентських виборах. Якщо він, у свою чергу, пообіцяє запровадити ще до виборів єдиний десятивідсотковий податок. Виглядає так, що терміновість та надзвичайність з’їзду партії продиктована нагальною необхідністю запевнити Леоніда Даниловича в тому, що Балашов пам’ятає про відведену йому роль у шоу загальнодержавного масштабу і зовсім не збирається в самостійне плавання. Подібні мотиви лунали того ж таки дня і на з’їзді ПСПУ, де рядові прогресивні соціалісти ніяк не могли втямити змін у настроях свого лідера, яка, відмовляючись навіть говорити про наступні президентські вибори, пояснювала це тим, що в цій країні в «соціалістичної опозиції» і без тих виборів роботи непочатий край. Отже, Леонідові Даниловичу можна знову спати спокійно — необачно випущені кимось джини самі позалазили назад до своїх пляшок. Інша справа, чи надовго?
Надзвичайність другого з’їзду партії «За красиву Україну» виявилася ще і в тому, що якраз після виступів її лідерів якийсь «недоброзичливець і заздрісник» повідомив телефоном про вибухівку, буцімто закладену в будинку профспілок. Попри те, що всіх попросили вийти на час проведення саперних робіт, більшість сприйняла це як добре спланований елемент партійної вистави.
З’їзд продовжився посеред Хрещатика, а його гостям довелося проголошувати свої привітання з машини, замаскованої під трибуну. Через неприродну жвавість та оптимізм промови гостей-депутатів нагадували радше релігійні проповіді з серії «Господь вас любить», аніж щось принаймні наближене до політики. Авторові цих рядків чомусь було неймовірно боляче спостерігати за Леонідом Кравчуком, що теж вітав з’їзд «із броньовика». У натовпі, що спостерігав те дійство, говорили, що навряд чи можна запідозрити Леоніда Макаровича в нерозважливості та нерозбірливості.
А відтак подальша народна дискусія точилася довкола купівлі впливових людей для підняття рейтингу кумедних партій та довкола неспроможності навіть знакових фігур українського суспільства дистанціюватися від чинної влади.
