Дізнатися щось про еволюцію вітчизняних дизайнерів або про появу нових імен у нашій моді можна лише на «Сезонах моди». Саме до цього українського аналога днів прет-а-порте, який проводиться двічі на рік, готують модельєри свої найцікавіші й найпринциповіші колекції.
Першою новиною став день показів колекцій експериментальних цехів українських швейних фабрик. Причому порадувало не тільки те, що такий «день вітчизняного виробника» введено до програми «Сезонів», а й самі представлені колекції. Чотири підприємства: ужгородська «Парада», київські «Дана» та «Україна» й черкаське СП «Вайсе» виступили кожне по-своєму цікаво. Ужгород порадував, здавалося б, недосяжною в масовому виробництві вишуканістю, кияни — цікавим, різноманітним і в міру трендовим верхнім одягом, а «Вайсе» — різноманітністю використаних у колекції тканин, підходів і концепцій. Утім, явно відчутне в останньому випадку «Чого бажаєте?» по-своєму виправдано: як-не-як, усе це розраховано на замовника, а що йому сподобається, точно не знає ніхто. Новиною стала й певна зміна деякими дизайнерами «амплуа». Серед тих, хто вирішив заявити про себе в новій якості, виявилися Олексій Залєвський і Сергій Бизов. Перший, відомий «дизайнер-авангардист», вирішив виступити як майстер прет-а-порте, що відбилося не тільки на фасонах моделей (жіночі ділові костюми), а й на їхній якості, цілком вартiй виробництва. Проте витримати тон до кінця йому не вдалося, й у ході показу з’явилися костюми з численними розрізами, скріпленими намистинами, піджаки, декоровані шпильками, та літні ансамблі з штучного хутра — і все це з незмінним талантом, гумором і... якістю швів. А вінчала колекцію сукня з натурального волосся. Теж свого роду прет-а-порте. Навпаки, Сергій Бизов, добре й заслужено відомий вишуканим вечірнім одягом і чудовим вбранням для вишуканих дам, виступив з колекцією напряму sport & street, чим, можливо, дещо спантеличив старих клієнток. Заявлена для жінок «поза віком», вона, однак, виглядала ще молодіжнішою, ніж минула бутиківська. І все ж стійкі поклонниці модельєра, «обійшовши» рожеві джинсики й зелені сукенки, зможуть знайти серед прекрасних бісерних блузок і неминучих цієї весни білих вільних брюк і довгих спідниць із рогожки щось для себе.
Нас уже привчили, що подіумом може стати практично будь-яка суспільна будівля. Але покази колекції Крістіни Бобкової, що відбулися в Музеї природознавства (так-так, там, де скелет мамонта) остаточно зміцнили думку, що моді підвладне все, від старовини до наших днів. Такому своєрідному поверненню «до джерел» відповідав не тільки викладений соломою подіум, а й дуже витримана й цiлiсна колекція, створена на базі простих рогожкоподібних тканин, сурового трикотажного полотна, лаконічних силуетів і стриманої «природної» колірної гами. Утім, зверненням до «джерел» — простих кольорів, форм, матеріалів (або їхньої імітації) сьогодні не здивуєш — це загальне місце. А ось те, що найбільший «західник» нашої моди, Лілія Пустовіт, заговорила про елементи українського народного костюма в своїх моделях — цікаво й симптоматично. «Сплав» вийшов вельми цікавим: її колекцію побудовано на трьох локальних кольорах: білому, червоному й чорному, і при цьому на складних багатошарових поєднаннях брюк, майок, платтів-балахонів, спідниць-«плахт».
Як бачите, новин і несподіванок на «Сезонах» було більше ніж досить. Як це відгукнеться на тому прет-а-порте, яке ми бачимо не на подіумах, а на наших вулицях? Принаймні «Сезони моди» — це саме та акція, яка намагається «розворушити» й масового виробника. І якщо пригадати, що на перших показах 98 року не було представлено жодної (!) промислової колекції, а зараз — уже декілька, то це демонструє, що зрушення наявне.
