Я дуже поважаю колектив вашої редакції, дуже ціную глибину аналітичних статей вашої газети. Але мені доводиться вас поінформувати, що після ознайомлення зі статтею під заголовком «Кінець «китайської мрії» у мене залишилося неприємне враження. Деякі українські друзі мені телефонували, висловлюючи своє обурення у зв'язку з такою публікацією. Зрозуміло, я спокійно ставлюся до подібного. Захід і схід належать до закономірностей природи — поживемо — побачимо. Однак чи варто поспішати сповіщати про грядущий крах...
Щоправда, про захід «китайської мрії» в Україні поки нічого не знають. Я сказав би, навіть у всьому світі мало хто пророчить це. Дай Боже, щоб це непорозуміння виникло не через упередженість, а внаслідок незнання китайських реалій. Останні 20 років у Китаї проводиться політика реформ і відвертості, не треба знову дивитися крізь «найжорстокішу цензуру». До того ж Китай зараз не повторює «держекономіку», а якщо точніше, будує «соціалістичну ринкову економіку». До речі, на сесії ВЗНП, котра нещодавно закінчилася, було зроблено важливу поправку до конституції: підіймається юридичний статус приватного сектора як «важливої складової частини соціалістичної економіки».
Одна з найважливіших заслуг головного архітектора реформ Ден Сяопіна полягає саме в тому, що він філософськи поєднує формально непоєднувані різні речі. Звісно, перебудова держекономіки — це гіркий процес, який супроводиться протиріччями і складнощами. У нас дійсно існує чимало збиткових великих держпідприємств, і саме тому наш уряд торік поставив перед собою завдання ліквідувати ці збитки протягом трьох років. Адже 1998 року було реалізовано третину наміченої мети.
Щодо негативних впливів азіатської фінансової кризи на розвиток економічної ситуації в Китаї, дійсно дуже важких, навіть «критичних». А крім того, китайський народ постраждав ще й від найсерйознішої повені, яка не спостерігалася за останні сто років і яка завдала безпосередніх збитків економіці Китаю в розмірі $30 млрд. Під натиском цих двох бід Китай не тільки вистояв, а й досяг 7,8% економічного зростання. Роздрібна ціна на товари знизилася на 2,6%, споживчі ціни населення знизилися загалом на 0,8%. За 1998 рік загальний обсяг експорту й імпорту досяг $323,9 млрд. Загальна сума прямих, практично використаних іноземних інвестицій становила $45,5 млрд. Відверто кажучи, серед населення є певне невдоволення, зокрема щодо корупції, трапляються й деякі зіткнення. Але зрештою на тлі кризи рівень життя китайського народу не тільки не знижується, а й підвищується. І це його влаштовує.
Попри похмурі прогнози багатьох експертів про неминучість девальвації китайського юаня, китайський уряд рішуче виключив можливість зниження курсу національної валюти, проводячи активну фінансову політику, збільшуючи внутрішній попит. Можливо, завдяки тому, що у нас є валютний резерв у сумі $145 млрд.А це надійна опора. Є така думка, що девальвація китайського юаня вигідна для експорту товарів. Однак Китай — відповідальна держава, і не хотів би посилити світову фінансову кризу, за що міжнародне співтовариство справедливо дало високу оцінку фінансовій політиці Китаю. Мені хотілося б зазначити, що в кредитах МВФ, які надаються потерпілим від фінансової кризи країнам, є і власна частка Китаю.
Дійсно, у нинішньому Китаї ще існує сила-силенна проблем і труднощів. Площа ріллі займає лише 10% всієї планети, а годувати треба 1 млрд. 200 млн. чоловік, а це ж 22% всього людства. Хоча за останні 20 років середній щорічний приріст нашої економіки досяг 9,8%, але все ще існує кілька десятків мільйонів жителів, які живуть за межею бідності. З іншого боку, до реформи у нас було понад 200 млн. бідних. Що ж, факти — вперта річ.
Мені хотілося б підкреслити тільки одне: китайський народ на власній спині відчув, що сліпо копіювати або критикувати «чужу мрію», забуваючи про специфіку свою й чужу, не завжди вдавалося. А особисто я, як посол, щиро бажаю добра мудрому українському народу, відродження великої України або «сходу української мрії».
З високою повагою,Надзвичайний і Повноважний Посол Китайської Народної Республіки в Україні Чжоу СЯОПЕЙ
