Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Що б я хотів змінити в Україні

Нехай «великі» люди «потрясуть» свої банківські рахунки
3 квітня, 1999 - 00:00

Дуже хочу взяти участь у цьому конкурсі. А тому вирішив написати листа.

Напевно, кожному з нас хотілося б побачити нашу Україну справжньою європейською країною, що входила б у трійку найрозвинутіших держав світу.

Але все це — тільки мрії. На жаль, ми не можемо пишатися нашим сьогоденням. Подивіться, яка криза охопила країну: більшість підприємств стоять, деякі зовсім закрилися, гривня знецінилася, ціни на продукти зросли, а зарплатню й пенсії не платять. Ось до чого ми докотилися.

Мені б хотілося, щоб у ВР було тільки дві діючі великі та сильні партії, а комуністам пора вже зійти з арени, тому що їхні ідеї застарілі. Тоді вже й виборцям буде набагато легше «орієнтуватися». От, приміром, у Англії між собою конкурують лейбористи та консерватори. Зверніть увагу, яка в цій країні економіка, політика.

Також хотілося б, щоб у всіх державних органах була справедливість, не було хабарництва.

Але зараз на першому плані стоїть питання щодо підняття економіки. Тому треба, щоб державний бюджет фінансово допоміг збанкрутілим підприємствам — фабрикам, заводам. Бо ви бачите, що дуже багато людей жебракує, ще більше — безробітні. І коли запрацюють усі підприємства в Україні, тоді і з’являться робочі місця. Також державі треба будувати нові, більш модернізовані підприємства.

А ви спитаєте, звідки у державному бюджеті з’являться такі гроші? Нехай же зараз усі міністри, депутати, «великі» люди «потрясуть» свої банківські рахунки, то й з’являться гроші на погашення заборгованості із зарплатні та пенсій. Хай зменшать податки і створять людям більш сприятливі умови для праці.

Я хотів би, щоб була свобода слова, тобто преси. Нехай ЗМІ повідомляють громадянам України всю правду, і щоб журналісти писали те, що думають, а не те, що їм диктують. Для прикладу, в США існує така свобода преси, то і мас-медіа там дуже впливові.

Хотілося б ще багато чого додати та побажати нашим державним діячам «набиратися розуму», думати про Україну.

З повагою Сашко СІРУК, 14 років, Київ

Коли надії не справджуються...

Я би хотіла, щоб у сфері освіти не було корупції. Щоб у школі ліквідували культ учителя. Щоб учителі рахувалися з думкою учнів. Ще я хотіла б, щоб у дитячих будинках після повноліття підлітки, які показали добрі здібності в знаннях, продовжували навчання у вищих навчальних закладах. Бо серед цих підлітків є багато талановитих. У цих підлітків є надія, що вони отримають вищі знання, отримають улюблену професію. Бо коли ці надії не справджуються через те, що вищий навчальний заклад потребує плати за навчання, вони замикаються в собі й деякі стають злочинцями або наркоманами.

Ганна ІВАНОВА, 15 років, Дніпропетровськ

Про наймилозвучнішу мову світу

Ольга ВОРОБЙОВА, 17 років, Київ

На мою думку, потрібно вжити якнайбільше заходів для поширення правильної літературної української мови, популяризації нашої рідної мови в українському суспільстві, щоб ні українці, ні національні меншини, які проживають в Україні, не соромилися розмовляти українською мовою, не цуралися мови народу, на території якого вони проживають, і що найголовніше, люди мають навчитися спілкуватися літературною українською мовою.

І при виборі ведучих для телепрограм потрібно, щоб вони не лише могли себе вільно почувати перед камерою, а й мали правильну дикцію, вміли правильно говорити наймилозвучнішою мовою світу, й заохочували жителів України до спілкування державною мовою.

«Щоб бідне людство не сиділо вдома...»

Я вважаю, що в Україні дуже багато депутатів, міністрів, яких треба скоротити. Мені здається, що на сесіях вони дуже багато говорять, але мало що роблять. Якщо б вони менше говорили, але більше робили для народу, то було б краще.

Ще треба відкрити всі заводи, фабрики, підприємства, щоб Україна змогла випускати свою продукцію. Щоб бідне людство не сиділо вдома, а працювало.

Якби Україна увійшла в НАТО, ми б краще жили.

Мріючи про майбутнє України, я бачу її освіченою, розвинутою, рівною серед інших країн. А ще — вірною історичній пам’яті, а отже, і пам’яті тих, хто частку свого серця й своєї праці доклав до того, щоб доля України склалася щасливо.

Ганна СОБЯНІНА, 16 років, Дніпропетровськ

Наш Діснейленд для всіх

Марія ШКІНЬ, учениця 3-го класу, Чернігів

Ще я хочу, щоб у нашій країні створили Діснейленд і щоб діти безкоштовно відпочивали. Я хочу, щоб ніколи не було війни й країни ладили між собою. Я сподіваюсь, що колись усі люди будуть здорові та щасливі.

Газета: 
Рубрика: