Минулими вихідними у столичному Будинку кіно відбувся 7
надзвичайний з’їзд Демократичної партії України. Сам з’їзд теж нагадував
кіно, бо відбувалося все за давно написаним сценарієм, з давно розподіленими
ролями і кінець знали всі. Однак демократам доводилося грати, причому на
рівні дешевого мексиканського серіалу.
Навіть Володимир Яворівський, який декілька місяців розказував,
що цей з’їзд нелегітимний (6-й з’їзд ДемПУ призначив його на травень) і
за день до з’їзду у телефонній розмові з кореспондентом «Дня» ще раз нагадав
про це, додавши, що не буде на ньому присутній і взагалі не знає де він
проходитиме, за ніч певно передумав і ощасливив «розкольників» своєю присутністю.
На жаль, придумана паном Яворівським тактика теж була з
арсеналу серіалів. Уявіть собі: розпочинається з’їзд, грає гімн України,
з останньою нотою він зривається з місця й гордо прямує до виходу. Очевидно,
п. Яворівський розраховував на те, що за ним вийде хоча б півзали, проте
лідера підтримало всього-на-всього декілька осіб. Зрозуміло, що, з’явившись
на цьому з’їзді, В.Яворівський сам прискорив свою смерть як лідера Демпартії,
бо тепер вже ніхто не повірить у те, що більшість ДемПУ — з ним, а усі
інші — розкольники.
Тим часом 7-й з’їзд ДемПУ, представлений делегатами з усіх
областей України (331 делегат), припинив повноваження В.Яворівського як
голови партії й таємним голосуванням обрав нового лідера — Ганну Антоньєву
— народного депутата, голову концерну «Артеміда», яка є членом партії трохи
більше року і яка не змогла, на прохання рядового члена партії, пригадати
дату вступу до ДемПУ. За неї було подано 187 голосів.
Альтернативою пані Антоньєвій був Володимир Шовкошитний
— один із засновників партії — набрав 129 голосів, Михайло Батіг — керівник
інформаційного агентства УНІАН — 11 голосів, та поет Петро Осадчук, який
зняв свою кандидатуру через нелегітимність з’їзду. Проте, легітимний цей
з’їзд чи ні, має вирішити Міністерство юстиції.
Найцікавішими сценами з’їзду були виступи Ганни Антоньєвої.
Тремтячий голос, читання з листочка (брак часу на репетиції). Ось декілька
тез: «у нас немає партії, а є клуб, бо ми не маємо ідеології», або «зараз
є такі депутати, які хочуть створити фракцію ДемПУ у ВР». Але коли кореспондент
«Дня» попросила назвати ім’я цих депутатів, пані Антоньєва розгублено відповіла:
«Ну, це були лише попередні домовленості».
Увійшовши в образ народного захисника, Г.Антоньєва в своїх
виступах брала за живе — нагадувала про голодних дітей, розповідала про
своїх синів і називала ДемПУ своєю хворою дитиною, яку вона збирається
поставити на ноги. А через деякий час виступала голова Старокиївської партійної
організації, яка розказала, що попрохала в пані Антоньєвої грошей на підтримку
соціального проекту з пошуку безвісти зниклих дітей і та їй пообіцяла гроші,
але не дала через те, що підтримка цього проекту зашкодить іміджеві горілки
«Артеміда». Подібних казусів було багато, але вони, чомусь, не вплинули
на результат голосування.
Справжнє метання блискавок почалося, коли В. Шовкошитний
у своєму виступі почав заперечувати усе сказане Г.Антоньєвою, наприклад,
що ДемПУ не клуб, а партія. В інтерв’ю «Дневі» він заявив: «сьогодні відбулася
спроба зробити із ДемПУ партію, що буде обслуговувати олігархів. Моя опонентка
(Г.Антоньєва. —Ред.) є лише ставлеником у руках більш потужних кланів,
надзвичайно близьких до Президента. Усе це робиться для того, щоб Демпартія
підтримала на виборах діючу владу. У зв’язку з тим, що дуже багато активних
членів покинули ДемПУ, сьогодні дуже важко протистояти цьому тискові, відвертому
підкупові. Думаю, що не просто так у нашу партію раптом вклинилася «Артеміда»
— це ті самі сили, які призвели до розколу в Русі, які не дали можливості
висунути національно-демократичним силам спільного кандидата на президентські
вибори, які зацікавлені в збереженні кланової мафіозної влади. Я і люди,
яких я представляю, будемо в цій партії до того часу, поки відчуватимемо,
що нашого впливу достатньо, щоб ДемПУ лишалася в національно-демократичному
таборі. Якщо партія обере інший шлях, наприклад, вирішить підтримувати
Л.Кучму на президентських виборах, тоді це вже не моя партія, засновником
якої я був».
Як би там не було, цей з’їзд ДемПУ — дуже показове явище,
так би мовити — знак часу. Дійсно, ДемПУ як партія письменників і романтиків
закінчилася. Почалася «нова демократія» — підкріплена великим капіталом...
Можливо, це необхідний для наших партій етап, але ж шкода того політичного
досвіду, котрий, безперечно, придбали колишні поети. «Новим українцям»,
які зазвичай вважають політику дуже простою справою, доведеться набивати
власні синці.
А що ж Володимир Яворівський? Вчора його робочий та мобільний
телефони не відповідали. Однак відомо, що в травні він збирається провести
з’їзд. Хоча партійну печатку ще раніше «вкрали опозиціонери», В.Яворівський
тиждень тому заявив, що партія об’єднується з «Реформами і порядком». «Однак
дивно, чому він це заявив від ДемПУ», — зазначив «Дневі» В.Шовкошитний.
Проте пані Антоньєва нічого не має проти такого об’єднання, а щодо В.Яворівського
заявила — «постараємося залучити його до активної роботи в партії».
