Грузинський президент заявив, що збереження участі Тбілісі в Договорі після закінчення його терміну в квітні є теоретично можливим лише за умов, якщо «вдасться Договір про колективну безпеку адаптувати до нинішніх умов, тобто до інтересів кожної держави, маючи на увазі конфлікти і багато іншого». Проте, сам Шеварднадзе висловлює сумнів у можливості змін. «Такий договір не працював і не буде працювати», — заявив він. Грузія виступає за виведення російських військ з Абхазії і Аджарії, оскільки підозрює їх у потуранні місцевим сепаратистам. Зараз офіційною метою Тбілісі проголошено пошук «друзів Грузії» — як поза територією СНД, так і серед країн Співдружності, що мають «особливу позицію». Раніше головним «стратегічним партнером» Грузії в межах СНД була Україна, пізніше — союз ГУАМ. Зараз же, після зациклення українського керівництва на внутрішньополітичних проблемах і, як наслідок, втрати залишків ініціативи в сфері зовнішньої політики, Грузія «переключилася» на Ташкент, що набирає сили.
Нині Карімов дозволяє собі «ставити на місце» російську владу. Зокрема, він заявив, що «не в компетенції російської Держдуми звертатися із закликом до глав держав СНД усунути Березовського із посади виконавчого секретаря СНД». Щодо одностороннього рішення Єльцина про відставку Березовського Карімов заявив, що «такий прецедент не можна створювати». Шеварднадзе, позиції якого вдома не такі міцні, як у Карімова в Узбекистані, назвав усунення Березовського «курйозом, який не повинен повторюватися в демократичному суспільстві».
