Здебільшого в ньому превалюють пам'ятники та бюсти вождеві
світового пролетаріату, які Л.Дейнеко власноручно стягувала до свого двору.
Хоча повністю ленінським музей назвати не можна. Бо є серед його експонатів
і бюсти інших партійних діячів, і відомих у Глухові людей. Знайшлося місце
на дворі Людмили Миколаївни також для фотографій Алли Пугачової, Арнольда
Шварценеггера, різноманітних ляльок, які, за задумом господарки, повинні
символізувати радянське «щасливе дитинство».
У Глухові до захоплення Л.Дейнеко ставляться по-різному.
Скажімо, лідери місцевих осередків Комуністичної та Соціалістичної партій,
видно, не без задоволення ознайомилися з експозицією, про що свідчать відповідні
записи у книзі відгуків. Незаангажовані ж радянською ідеологією місцеві
жителі сприймають потяг Дейнеко до колекціонування ідолів як дивацтво.
Втім, що б там не казали про музей, його господарка не збирається ставити
хрест на своїй, як вона вважає, благородній і потрібній місії. Нехай вона
і пахне цвинтарем...
