Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Самогубство як спосіб заявити про себе?

В Україні збільшилася кількість дитячих суїцидів
5 березня, 1999 - 00:00


Трагедія в Нетішині, де дві тринадцятилітні подруги кинулися з даху будинку («День», №38, 39), рoзбила стіну байдужості і сколихнула суспільство.

«Сьогодні проблема дитячих суїцидів є однією з найгостріших в Україні, — сказав кореспондентові «Дня» завідуючий токсикологічним відділенням Української дитячої спеціалізованої лікарні ОХМАТДИТ Борис Шейман.

— Якщо 1996 року до нас у відділення потрапили після спроби самогубства 20 дітей, то 1998 року — 51. Здебільшого це підлітки від 11 до 14 років, що отруїлися лікарськими препаратами з домашньої аптечки. Спробу самогубства вони мотивують по-різному. Ще десять років тому основною причиною суїциду було нерозділене кохання, сьогодні — самотність і брак батьківської уваги. Причому дівчатка, як істоти більш емоційні, здійснюють суїцид значно частіше, ніж хлопчики».

Період з 11 до 14 років є одним із найважливіших і важких у житті людини. Під час статевого дозрівання й перебудови організму дитина емоційно напружена і схильна до депресії. Часто вона не задоволена своїм способом життя, спілкуванням із навколишніми людьми, закомплексована й замкнута. Зайняті роботою та особистими проблемами батьки не звертають уваги на те, що відбувається із сином чи дочкою, й пропускають момент, коли відчай дитини доходить до найвищої точки. Для того, щоб привернути до себе увагу, а може, щоб завдати байдужим рідним болю, підліток зважується на самогубство.

«Випиваючи упаковку таблеток чи вистрибуючи з одинадцятого поверху, діти переважно не думають про смерть, — вважає завідуючий кафедрою психіатрії Київської медичної академії післядипломної освіти Валерій Кузнецов. — Медики називають це «демонстративним суїцидом», за допомогою якого дитина намагається виказати світові свій протест. Якби батьки зуміли вчасно помітити настрій своїх дітей, подібних трагедій було б значно менше. Найчастіше за деякий час до суїциду дитина стає неговіркою, втрачає інтерес до того, що відбувається навколо, починає одержувати погані оцінки в школі. Можна сказати, що поступово в неї вичерпуються життєві сили. Найкращими ліками в такій ситуації є батьківська любов, бажання зрозуміти свою дитину, допомогти їй вирішити болючі проблеми і вийти з депресії.

Безумовно, причиною суїциду іноді є й хвороба, наприклад шизофренія. Дитина «чує» голоси, що наказують їй померти, й виконує вказівки. Але подібне трапляється досить рідко. Не типовим є випадок, що стався нещодавно в місті Нетішині, коли дві тринадцятирічні дівчинки, попрощавшись із навколишніми, стрибнули з даху багатоповерхового будинку. Можливо, цю ситуацію можна охарактеризувати як індукований психоз: одна з дівчаток була ініціатором суїциду, а інша через якісь причини підпала під її вплив».

Двох дівчаток із Нетішина лікарям врятувати не вдалося, але в більшості випадків дітей, які зважилися на самогубства, все-таки вдається повернути до життя.

Борис Шейман сказав кореспондентові «Дня»: «Протягом кількох тижнів після спроби піти з життя дитина ще продовжує перебувати в суїцидальному, депресивному стані й може повторити свій вчинок. І якщо першого разу суїцид був викликаний бажанням заявити про себе та свої проблеми, то вдруге дитина у більшості випадків справді хоче померти. Часто їй це вдається. Тому батькам необхідно бути особливо уважними до сина чи дочки. Зробити все можливе для того, щоб дитина відчувала моральний, душевний комфорт».

Інна ЗОЛОТУХІНА, «День»
Газета: