Динамівці Києва продовжують цілеспрямовану підготовку до матчу Лiги чемпiонiв з мадридським «Реалом» на тренувальному зборі в Ізраїлі. Вони перемогли команду «Хапоель» із Тель-Авіва — 3:1 і їхніх земляків — «Маккабі» — 4:1. Причому в перших таймах цих матчів грав найближчий резерв, а в других — виходили футболісти «основи», на рахунку яких 6 м’ячів iз 7.
Хоча в іграх через травму не брав участі Артем Яшкін, який займається за індивiдуальною програмою, він лишається одним iз найперспективніших новобранців динамівського клубу.
Ризикуючи бути звинуваченим у суб’єктивності, все ж висловлю свою власну думку, що колишній гравець елістинського «Уралану» Артем Яшкін є найціннішим надбанням київського «Динамо» в зимове міжсезоння. Ще на Кубку Співдружності ми побачили в ньому вишуканого технаря, блискучого плеймейкера, чудового асистента і підношувача «снарядів». Очевидно, саме ці якості зіграли не останню роль у залученні Артема до київського суперклубу. Однак потрапивши в заявку команди з берегів Дніпра на Лігу чемпіонів, Яшкін, не сумніваюсь, постане перед вимогливою столичною публікою в ролі «нового Олександра Заварова», як влучно охарактеризував новобранця сам Валерій Васильович. Загальновідомо, що такими епітетами Лобановський наліво і направо не розкидається, отож у нас із вами є відмінний шанс стати свідками народження нової футбольної зірки. Принаймні Артем докладе до цього максимум старань і праці, адже помінявши амбіційний «Уралан» на прославлене «Динамо», він піднявся на новий якісний рівень. Рівень «Динамо» і рівень Лобановського.
— Артеме, вам, як новобранцеві, природне запитання: за які клуби виступали, яких успіхів досягли?
— П’ять років я грав за ярославський «Шинник», а останні два сезони провів в елістинському «Уралані». Жодних значних успіхів не досяг. Єдине, що заслуговує на увагу, то це те, що допоміг калмицькому клубу з першої ліги перейти у вищу. Чогось справді вагомого сподіваюсь досягти з легендарним київським «Динамо», оскільки це команда, яка ставить перед собою максимальні завдання. До того ж я дуже щасливий, що зможу виступати під керівництвом Валерія Лобановського, одного з найвизначніших тренерів сучасності.
— Якщо не помиляюся, саме головний тренер «Динамо» запримітив вас на Кіпрі...
— Так, коли наприкінці грудня разом з «Ураланом» я проходив передсезонний збір на острові Афродіти, на мене звернув увагу Валерій Васильович і запросив у команду.
— Саме метрові належить порівняння вас із великим Олександром Заваровим. Як узагалі ставитесь до порівнянь?
— Якщо це порівняння з таким неповторним гравцем, як Заваров, то мені дуже приємно чути подібне висловлювання на мою адресу. Узагалі ж, мене тішить увага до моєї скромної персони і «Динамо» загалом, і Лобановського зокрема. Докладу всіх зусиль, щоб виправдати видані аванси.
— Ці аванси якось матеріалізувалися, чи не так?
— Поки що я не готовий про це вести мову.
— Вам випало тренуватися під керівництвом такого іменитого тренера, а в минулому і футболіста, як Павло Яковенко. Яке враження він справив на вас?
— Дуже строга, дисциплінована людина. Тренування було максимально напруженим, а в іграх усі віддавали себе до кінця, тому що ті, хто подібного робити не бажав, просто виключалися з команди.
— Не можна обійти й особистість Кірсана Ілюмжинова, президента республіки і дуже яскраву особистість...
— Справді, Ілюмжинов — надзвичайно цікава людина, яка розбирається як у шахах, так і у футболі. Спорт він зробив політикою, тонкою і дуже грамотною політикою.
— Кажуть, ви були його улюбленцем...
— Не приховую, був. Він різнопланова людина і по-людському приємно бути поруч із ним. Радий, що Кірсан відчував те ж саме.
— Якось він сказав фразу, що «Уралан» націлюється на виграш Ліги чемпіонів. Такі завдання ставились перед командою?
— У цьому сезоні перед моєю колишньою командою поставлено завдання вибороти перше або друге місце, що автоматично дає право на виступ у чемпіонській лізі. А там уже, як мовиться, чого на світі не буває?!
— У короткому телевізійному інтерв’ю ви згадали про якусь проблему в тренувальному процесі. У чому полягала трудність?
— Хлопці проходили фізичний тест і під кінець я трохи «здав». Однак у принципі ніяких труднощів у мене не виникає, тому цей епізод варто розцінювати як виняток, що підтверджує правило.
— Як оцінюєте шанси команди в матчі з мадридським «Реалом»?
— Як рівні, 50 на 50. Однак серце підказує, що в півфінал проб’ємося саме ми.
— А що ваше серце промовляє про Київ?
— Красиве місто, але детальніше познайомлюся з ним після перемоги над «королівським клубом».
— Із кимсь уже встигли подружитися?
— Гарні стосунки підтримую з Кормильцевим та Серебрянниковим. Знайомий також із Кирюхіним та Герасименком. Хочу підкреслити, що весь колектив дружний, тому психологічна атмосфера сприяє великим звершенням, які, впевнений, не за горами.
— За збірну Росії виступати не запрошували?
— Поки що ні. Однак у мене все ще попереду.
