Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

20 лютого
20 лютого, 1999 - 00:00

Сидимо, святкуємо день народження Ірени. Раптом товариш рвучко повертається до мене: «Слухай, Миколо, я винайшов спосіб, як швидко розбагатіти». «Ну, і?» — цікавлюся ліниво. «Потрібно поселитися край океану, в тихій бухточці, куди штормами і тайфунами викидає тисячі закоркованих пляшок із записками-закликами про допомогу». — «Ну, і?»

«Усі ці пляшки потрібно щоденно збирати й оптом здавати». — «А як же записки з воланнями про допомогу?» — «Нехай залишаються у пляшках, бо кому вони сьогодні потрібні, ці крики гинучих і наївних істот?»

Страшно, але він має рацію: адже кількість тих, хто кидає закорковані пляшки в океан та вірить у їхню чудодійну силу, сьогодні набагато більша, ніж кількість тих, хто готовий прийти на допомогу.

Микола САВЕЛЬЄВ, «День»
Газета: