Правий був Олександр Башта, тенісист, який виступає на
візку — дива трапляються надто рідко. Хоч ми сподіваємося на диво і чекаємо
на нього, але це часто заважає нам зосередитися на повсякденній роботі.
Дійсно, як могла наша збірна обіграти білорусів? За рахунок
чого? Лідер збірної України переживає не кращі часи, а допомогти йому і
зовсім нікому. Молоді ж наші суперники, навпаки, перебувають на підйомі,
і їхні скромні місця у світовому рейтингу нікого не повинні вводити в оману.
Думається, до кінця року один із них (а можливо, й обидва) будуть уже серед
сотні найсильніших і затвердяться там всерйоз і надовго.
Та наші все ж таки старалися. Насамперед, це Андрій Медведєв.
Було видно, та він і сам підтверджував це, що його самопочуття і його стан,
м’яко кажучи, залишали бажати кращого. І якщо навіть Андрій говорить, що,
обігравши Волчкова, він здійснив спортивний подвиг, то значить так воно
і є. «Ця перемога ні за що б не прийшла, не будь у Києві такої могутньої
підтримки. Я буквально відчуваю хвилю енергії, яку отримую від глядачів.
Не даремно свої кращі ігри я провів саме вдома».
... Медведєв зробив все що міг, вигравши обидві гри. І
результат матчу вирішувався у поєдинку Андрія Рибалка з Максимом Мирним.
Рибалко тримався молодцем, він виявив справжній характер, те, чого нам
так часто бракує (і не тільки в спорті). Але дива здійснити все-таки не
зміг. І тому Україна повинна готувати для збірної другого номера, який
міг би надати Медведєву справжню підтримку. Таким бачиться у майбутньому
17-річний Орест Терещук, який дебютував у матчі в парній зустрічі. І тоді
середнього класу суперники збірної України, приїхавши до Києва, вже самі
зможуть сподіватися лише на диво.
Продовження теми на сторінці "ТАЙМ-АУТ"
