Савонюк емігрував до Великої Британії у 1946 році й працював до пенсії залізничним службовцем. Але його й досі пам’ятають на батьківщині, як того, хто особисто вбивав мирних жителів. Хоча прямих свідків його злочинів залишилося тільки четверо.
Приїзд британського суду до Домачева є безпрецедентним не тільки для багатовікової історії британського правосуддя, але й для Білорусі, що вперше стикнулася з такою практикою. Засідателі, прокурори, захист обвинуваченого на місці злочинів ознайомляться з подробицями скоєних лиходійств. Якщо Савонюка визнають винним, на нього чекає довічне ув’язнення — у Великій Британії немає строку давності для військових злочинців.
До Бреста вже приїжджали співробітники Скотленд-ярду й Королівської прокуратури для розслідування на місці. У свою чергу білоруські свідки виїжджали до Англії, де свідчили на попередньому слуханні.
Десятки журналістів, які з’їхалися до Бреста, вражені обмеженнями для преси при освітленні процесу — обличчя свідків не повинні бути показані зовсім (камери можуть знімати тільки їхні потилиці). Суддів також не можна демонструвати в анфас. Список застережень і напуття, люб’язно розісланий британським судом, займає дві машинописні сторінки.
Білорусь зі своєю судовою системою, що не відповідає, за мірками Заходу, ідеалам демократії, вперше стикається з незрозумілою, на погляд радянської людини, понадміру складною, й все ж таки налагодженою століттями системою правосуддя Великої Британії.
Незважаючи на розслідування, що довго тягнеться, тільки після відвідування села Домачеве суд присяжних повинен ухвалити рішення, чи винен Савонюк. Очікується, що вирок може бути винесений до кінця березня.
