За зниження курсу гривні щодо долара в багатьох страхових компаній статутний фонд знижується нижче за планку в 100 тисяч екю і вони повинні збільшувати його в гривневому вираженні, а це означає сумнівне задоволення від процедури перереєстрації в органах держадміністрації, комісії з цінних паперів та інших дітищ чиновних умів. Служба вже не здається медом. Робити великий запас понад 100 тисяч екю в статутному фонді також немає сенсу. Що більше гривень зафіксуєш, то більше втратиш на падінні курсу.
Друга прикрість від кризи — це зубожіння клієнтури. В підприємців просто не залишається грошей на страхові платежі. Навіть у тих небагатьох, які почали розуміти те, що давно є аксіомою на Заході, — необхідність страхування.
Життєздатність страхових компаній залежить багато в чому від ефективності управління активами. Фінансовий бік діяльності страхового бізнесу вимагає твердої валюти, якою можна платити, і яку можна зберігати. Зараз в Україні немає повноцінної валюти. Доларом заборонено платити, й цим організовано його дефектність як валюти. Курс гривні, що постійно знижується, не дозволяє її зберігати й використовувати для довгострокових операцій, але в нас не можна зберегти капітал у іноземній валюті, оскільки податок на курсову різницю валютних резервів призводить до постійного їх зменшення, тобто практично до інфляції.
Приклад: у вас 100 доларів лежить на рахунку. В кінці кварталу ви оцінюєте їх у гривнях і виявляєте, що через зростання курсу долара щодо гривні вони стали дорожчими, ніж на початку кварталу. Податкова інспекція каже, ви стали багатші на величину надбавки гривень, будьте ласкаві заплатити податок на прибуток. Щоб сплатити податок, ви змушені продати частину доларів. І у вас вже не $100, а менше. Чим не інфляція?
Прагнення зняти вершки з усього, не докладаючи великих зусиль, призвело до того, що в нас навіть долар зазнає інфляції. Це в Африці він долар, а у нас, вибачте, не Африка!
У страхових компаній, щоб уціліти, є декілька способів виживання.
Найбільш поширений — це кептив. Відповідно до нього страхова компанія створюється при будь-якому відомстві, бажано, такому, що має владу примушення. Відомство каже: «Поки не застрахуєшся саме в цій компанії, не отримаєш дозволу (ліцензії, права проїзду через кордон, довідки, «що не верблюд» тощо)». Як правило, акціонерами цієї компанії є родичі керівників відомств, а дивіденди — прибавкою до їхньої платні. Таких компаній багато і вони дуже стійкі на ринку, оскільки від нього мало залежать. Клієнт гнівається, але що він може в ніжних обіймах бюрократії. І чи страхування це? Якщо ж кептивна страхова компанія створюється для того, щоб не випускати страхові платежі за межі фінансово-промислового об’єднання, то, зберігаючи платежі, ви всередині цього об’єднання зберігаєте й ризики. Знов-таки, це не страхування!
Інший спосіб — перестрахування за кордоном. Це законно, надійно (якщо правильно вибрав партнера), зберігає стійкість при настанні страхового випадку, оскільки зарубіжний партнер відшкодує збитки. Правда, йдуть платежі за рубіж, але йдуть і ризики, а якщо в межах кордонів держави менше ризику, вона стала більш стійкою. Мети страхування досягнуто. Звісно, за це треба платити. Деякі ризики взагалі неможливо застрахувати без перестрахування, бо вони за природою своєю міжнародні (перевезення, туризм).
Є й інші способи, і вони плодяться, бо немає межі винахідливості бізнесмена, коли його танком заганяють в кут. Танк також може постраждати.
У середині цього року Україна повинна розкрити двері іноземним страховим компаніям. Серед страхувальників це викликало замішання, багатьом здається, що прийдуть гіганти-людоїди і все з’їдять. Це, м’яко кажучи, не зовсім точно!
Дай Боже, щоб сюди хтось прийшов. Не так уже й просто у нас їм працювати, це не Африка. Бо не тільки долар у наших страхувальників буде начебто шагренева шкіра, їхні резерви також почнуть танути, мов ранковий туман. Покрутяться та й замисляться! Скільки зареєстровано іноземних представництв у інших видах бізнесу, а розгортати справу не поспішають.
А страхувати — це не окісточки продавати. Страховий продукт уявити треба в думках, його не помацаєш, тут розум потрібний, а наш народ звик купувати тільки те, без чого не можна обійтися на цей момент. Тому, здається, присутність тут іноземних компаній примусить наших страхувальників навчитися працювати за нормами цивілізованого світу.
У страхових компаній є важлива для будь-якої держави функція. Вони є інструментами концентрації капіталу. Гроші працюють ефективніше, якщо вони сконцентровані. У фінансових системах індустріально розвинених країн у рейтингу структур, що акумулюють найбільші ресурси, на першому місці знаходяться страхові компанії, потім інвестиційні і потім — банки. Особливо добре акумулюючу роль виконує накопичувальне страхування життя. У нас тільки вісім компаній отримали ліцензію на цей вид страхування. Наша група «ЕССО-Страхування», незважаючи на труднощі фінансового порядку, створила страховий продукт, що задовольняє всі вимоги з надійності й зручності для клієнта протягом усього страхового періоду. У грудні успішно завершилися переговори з провідною страховою компанією Швейцарії «Winterthur» з підтримки полісів накопичувального страхування життя. Стабільність поліса підтримуватиметься об’єднаною фінансовою могутністю цієї компанії — провідного перестрахувального об’єднання «Partner Re», утвореного перестрахувальними підрозділами компанії «Winterthur group». «Partner Re» посідає п’яте місце у світі за рейтинговою оцінкою АА (excellent) Standart & Poors (АА означає «Відмінне фінансове забезпечення. Здатність задоволення зобов’язань страхувальника сильна за різноманітних економічних і страхових умов»).
Страхування — це дивний, один із небагатьох, а може, й єдиний у своєму роді прийом, фінансовий фокус, який за дивним недоглядом долі, капризом неминучого фатуму дозволений людині як міра проти сліпого випадку, користуючись яким людина може перекласти свою особисту невдачу на плечі багатьох. Там, де одні сумовито скаржаться на важкі життєві обставини, інші починають діяти, вживати попереджувальних заходів, а страхування це і є запобіжний захід проти сліпого випадку. Страхувальники розраховують на таких оптимістів, вони розуміють їх психологію. Самі вони у більшості оптимісти, оскільки песимізм несумісний зі страховою справою.
