Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Андрій Шевченко виступав у ролі... вболівальника

16 лютого, 1999 - 00:00

— Ви вперше побачили теніс «уживу»?

— Так. На жаль, через дефіцит вільного часу. Я не міг раніше вибиратися на змагання в Києві чи де-небудь загалом. Звісно, дивитися таку гру «вживу» набагато цікавіше. Тим паче, сьогодні на корті грали тенісисти високого рівня. Навіть сама атмосфера навколо корту вводить у стан легкого мандражу. І це мене, глядача. Уявляю, що робилося в душах спортсменів.

— Ви давно товаришуєте з Андрієм Медведєвим?

— Радше, ми більше стежили за виступами один одного на спортивних аренах, ніж спілкувалися поміж себе. Особисто познайомилися недавно, але вже встигли подружитися.

— А яке враження на вас справляє його гра?

— Андрій дуже хороший тенісист. І те, що він виграв обидві одиночні зустрічі у своїх вельми сильних суперників, зайвий раз підтверджує його майстерність. А стосовно місця Андрія в рейтингу, то чорні смуги бувають у будь-якої людини, у спорті обійтися без них тим паче не можна.

— Ваше враження від гри збірної України загалом?

— Думаю, склад нашої команди не такий рівний, як у білорусів, тож програш закономірний. Проте попереду нові матчі. Потрібно до них готуватися.

— Й останнє запитання. Ваші враження від поїздки в Мілан?

— Такі самі, як і від гри Медведєва. І він, і «Динамо» виграли. Певна річ, я задоволений цими подіями.

А на вищезазначеній прес-конференції Андрій Медведєв так відгукнувся про свого друга:

— Скоріше ми можемо підтримувати один одного морально, ніж фізично. Можливості зустрічатися фактично немає. А отримувати звістку про перемоги «Динамо» й голи Андрія Шевченка завжди приємно. Це додає сил, упевненості в собі та своїх силах. Як корінний киянин, я з дитинства вболіваю за «Динамо».

Кирило СТАДНИЧЕНКО, спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: