Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Поранені історією»

5 лютого, 1999 - 00:00

Чотири 15-хвилинні серії, призначені для показу в загальноосвітній телепередачі Канади, розповідають про сім’ю Сиваник, яка і на землях Північної Америки вважає за краще жити тим же сільським життям, що й на рідній землі. Трагічні долі «простих» людей — брата й трьох сестер з села Маркового в «польський» період і під час війни сприймаються як детальний протокол розорення одного гнізда, яке знову відбудовується на канадському хуторі у провінції Сасквачеван. У деталях, подробицях і дрібницях показаний механізм, що викидає людину з держави, яка ставиться до цінностей особи з презирством і насильством. Передусім знищуючи бажання людей жити на своїй землі.

Як сказав на презентації фільму президент канадської компанії Джеральд Б. Спірлінг, «...Джері Сиваник тепер має онуків, які дуже добре розмовляють українською. Він задоволений життям у Сасквачевані, але він сумує без України. Він — не остаточно канадець і вже не українець. Як птах, він літає, і немає місця, де можна осісти».

Сучасне Маркове, показане в картині, — це забуте Богом місце, екзотика убогості: уповільнений ритм життя, бруд, злиденність побуту. І тут не можна звинувачувати знімальну групу: оператор Сергій Михальчук і звукорежисер Олексій Стрембовський анітрохи не стилізували українське село під «похмуре середньовіччя» з архаїчними тужливими наспівами. Вони просто зняли те місце, куди не може повернутися сім’я Сиваників, хоч би яка сильна ностальгія супроводжувала їх нинішнє канадське життя. Тим виразніше було видно, як стійко українці зносять удари, як терпляче сприймають несправедливість долі, і все ж намагаються її подолати.

На прем’єрі був присутній посол Канади в Україні Дерек Р. В. Фрейзер, який, зокрема, сказав: «До Канади їхали як до особливо толерантної країни, де величезна увага приділяється правам людини. Я сподіваюся, що цей фільм, який розкриває причини цієї толерантності, має також дуже сильне політичне звучання. Сторіччя, яке наближається до кінця, стало одним із найбільш «холодних», тому що люди дуже часто люто засуджували всіх, хто має інші напрям думок і спосіб життя. Фільм допомагає усвідомити це й сприяти ідеї толерантності. Кілька днів тому ми підписали меморандум про виробництво ще двох спільних фільмів».

Діана КЛОЧКО, «День», Ігор КРОТКОВ
Газета: 
Рубрика: