«Інтелігенція співає блатні пісні...» — задушевна поетична стаття... Але не лише інтелігенція і не лише співає. Все примарніша межа між мовною культурою народу і злочинного світу. У пивницях і університетах користуються одним і тим самим сленгом. Чи то злочинний світ піднісся до усвідомлення особливостей «великого, могутнього, правдивого і вільного», чи то народ, невпевнений у майбутньому, одночасно освоює англійську і блатну мови. Неможливі в суспільстві якихось сто років тому (лише чотири покоління!) жаргонна мова і матюки, впевнено увійшли в побут. Коли відома співачка зізнається, що «любить іноді матючком», — це вже керівництво для мільйонів її шанувальників. У 60—70-ті роки загальновживаним стало слово «блат» і похідні — «блатний», «по блату». Первісно «блат» — це позначення всього злочинного (тому й мова «блатна»). Чому цей термін став таким популярним, так природно увійшов у народний побут, можливо, відповідь дадуть фахівці з соціальної психології. Суспільство активно освоює і розвиває злодійський жаргон. Прикол, путьовий, халява, в умат (п’яний), прибарахлитися, прикид, бабки, бухати, бортанути, хиляти, зам’яти для ясності, з понтом, намилюватися, закласти, балдьож, брюлики, блат — все це прийшло з в’язниці. Так, країна сиділа в таборах; так, при владі стояли люмпени; так, країну споювали... Але це навряд чи може пояснити маніакальне прагнення законослухняних громадян романтизувати злочинний світ, прагнути доторкнутися до цього світу хоча б на рівні побутової мови, а насправді дотик набагато глибший: на рівні інтуїтивного, підсвідомого осмислення навколишнього життя, людських взаємин. Серед наймодніших слів останнього десятиріччя — «тусовка». Весь час миготить: «молодіжна (артистична) тусовка», «головний тусовщик столиці». В словнику Даля цього слова немає. Не зафіксували його й тлумачні словники останніх десятиріч. Воно позначене лише в словнику тюремного жаргону. «Тусувати: бити. Тусовка (тасовка): бійка, скандал, сварка, компанія (напр., повій, бомжів тощо). Тусуватися: курити (наркотики), переховуватися». Хто мені пояснить, що таке «політична тусовка» і чим там займаються?
Найбільший популяризатор жаргону — естрада. У шлягері про закохану пейзанку нам захоплено повідомляють, що в героїні з’явився новий залицяльник, та не простий: «а он такой, мой новый парень, просто чумовой!» Відкриємо словник. У Даля «чума» — це тільки хвороба. У Тлумачному словнику АН СРСР 1984 р. значення слова більш широке: «чума» — просторічне лайливе слово; «чумовий» — одурілий, у значенні «дурнем не назвеш, а до розумних також не пристав». У Словнику тюремного жаргону «чумовий» визначається як наркоман, що вживає кокаїн. Яке зі значень має на увазі героїня пісні? Шкода, не дасть відповіді.
В.Даль виводив поширення офенської мови (або музики) з Володимирської губернії початку XVIII ст., звідки по всій Центральній Росії розтікалися бродячі торговці, коробейники (офени), використовуючи для збереження комерційної таємниці слова та фрази, зрозумілі лише втаємниченим. Від петербурзьких мазуриків XIX століття до нас прийшли терміни, що нині не вимагають пояснень: кльовий, тирити, стрьомний, бабки (в значенні — гроші). Офенською мовою розмовляли жебраки, шахраї, злодії, конокради. В роки Першої світової багатьох злочинців призивали на службу. Ця подія відкрила блатній мові можливість проникнути в мову побутову. Академік Д.Ліхачов, що проводив (оскільки сам відсидів у таборі) дослідження блатного жаргону, прийшов до висновку: ця мова характерна для тих професійний груп, «де здобич залежить від успіху, від випадку, де праця індивідуалізована, де цінуються такі особисті якості, як зграбність, спритність, де сильно розвинена конкуренція». Для 30-х років XX століття це були дрібні торговці, біржові ділки, комівояжери, візники, професійні жебраки. Неважко підібрати аналоги для суспільства 90-х. Масовість таких професій сприяє поширенню жаргону в суспільстві, вульгаризації звичайної мови.
При цьому лінгвісти чітко розрізняють блатну фразу і фразу, в якій використовуються суто професійні терміни, які виконують номінативну функцію щодо тих предметів і явищ, з якими професія має справу (професійний жаргон моряків, комп’ютерників тощо).
Головне в блатних словах — емоційно-експресивний бік, зовнішня патетичність при семантичній недосконалості, мовному примітивізмі. В жаргонній мові зазвичай пропускаються присудки і підмети; іменник, дієслово і вигук прагнуть до злиття, часто жести замінюють слова, а енергійний матюк — і те, й інше. Нерідко міркують про користь матюків, які начебто емоційно забарвлють мову, допомагають виплеснути негативну енергію, ледь чи не сприяють збереженню душевного і фізичного здоров’я того, хто їх вживає. Але як блатна мова, так і матюки, характерні для примітивної свідомості, що тяжіє до магічного слова, в якому злилися вигук, іменник і наказовий спосіб дієслова, що одночасно означає факт і віддає наказ. Головна функція такої мови — сигнальна. Вона повинна мати ефект, але не передбачає передачі думки та поглядів. Блатна мова не впливає на інтелект, лише на емоції. Слова блатного жаргону означають суть злочинного світу — гроші, спиртне, наркотики, карти, жінки, в’язниця. Для філософських трактатів така мова не годиться внаслідок своєї примітивності.
Нові економічні відносини збагатили мову новими чудовими висловлюваннями. Крутий — авантюрний рецидивіст; озброєний грабіжник, рекетир; зухвалий, нахабний. Лох — жертва злочину (в злодіїв XIX ст. означало також селянина, мужика). Наїжджати — шантажувати, провокувати, грабувати. Кинути — пограбувати, обдурити. Лялька — підробка. Ломка — декілька значень; у побутовій мові використовується тільки для визначення стану наркотичного голоду.
Жаргонна мова стала популярною в епоху відлиги. Ймовірно, бажання багатьох залучитися до когорти незаконно репресованих змусило «прикрашати» мову отакими табірними словечками, немов натякаючи: і я з цих, і я не простий. Табірна література принесла немало нових слів і, ймовірно, мимовільно зробила тюремний жаргон нормою (або майже нормою) літературної мови. Детективна література привчає використовувати ненормативну лексику і сленг. Хоча й великий майстер детективу Вільям Шекспір, і більш близькі нам у часі Конан Дойл, Жорж Сіменон, Агата Крісті якось обходилися без жаргонних слів. Економічне життя країни і кожного з нас набуває все більш криміногенного характеру. Напевно, суспільне буття визначає суспільну свідомість, а суспільна свідомість, у свою чергу, визначає мову, якою суспільство висловлює свою суспільну свідомість і правильними словами визначає суспільне буття... Але все ж наполегливе бажання громадян величезної країни освоїти арго, мову парій, приголомшує. Використовуються не просто окремі слова, до побутової мови включено приказки — «жадність фраєра згубила», «красти, так мільйон, спати, так із королевою», «з-за рогу мішком трахнутий». Можливо, неправильно зрозуміли чеховське: «стислість — сестра таланту». І засвоїли науку спрощувати і спрощуватися. Одного разу спростили звертання, зберігши лише «товариш» і «громадянин». Перше якось зійшло з історичної арени, друге нагадує, що від тюрми та від суми зарікатися рано. Як вас обзивають на вулиці? Отож то й воно. Непомітно різноманітність танців звелася до швидкого і повільного. Їжа стала називатися без витівок, зберігши лише однину: сир, масло, вино... Пам’ятаєте, зовсім недавно нас розбурхували і шокували розповіді очевидців про десятки найменувань продуктів у заштатних магазинчиках Європи та Америки? Спростилися манери, побут. Втратили манери, побут. Втратили значення умовності: встати, якщо в приміщення ввійшла пані, не сякатися під ноги перехожим: скучно перелічувати. Вислів «мені все до фені» стає буквальним. Феня вже рідна й знайома більшості. Питання для кросворда: як називається захищена кордоном частина суші, тубільці якої національною мовою зробили «музику», вона ж: арго, вона ж кантюжна, вона ж блатна, вона ж — мова злочинного світу. Відповідь: слово із семи літер. Невже Україна?
