Один із претендентів вже на початку лютого, якщо вірити голові ВР, змушений буде захищати в парламенті свою депутатську недоторканність. При цьому Павло Іванович у черговий раз обіцяє всім розповісти щось надзвичайне про своїх опонентів. Можливо, і розповість. Оскільки він одразу після прильоту із Страсбурга щиро визнав, що готовий домовлятися з лівими про єдину кандидатуру на виборах, а з їхнього боку було б просто непорядно здати соратника. А серед правих достатньо людей, яким зовсім не потрібен прецедент позбавлення кого-небудь депутатської недоторканності.
У правих триватиме перманентний процес поділу. Єдиний член Демпартії в парламенті Ганна Антоньєва збирається створювати свою фракцію. При цьому позапартійний Олександр Волков устиг заявити, що Ганна Петрівна подала заяву до його фракції «За відродження регіонів». Ще до вірного соратника Президента пристали, як він стверджує, газовики ендепівського походження, кілька «громадівців», навіть постійний представник Президента в парламенті Роман Безсмертний — разом 32 депутати. Через таку різномастість «регіоналів» важко сказати, як створення їхньої фракції узгоджуватиметься з регламентом Верховної Ради. Адже на створення депутатських груп Конституційний суд згоди не давав, а фракція як така повинна мати в основі яку-небудь партію. «Президентська партія» в Мін’юсті ще не зареєстрована. А НДП тепер, схоже, доведеться вести бойові дії одразу на три фронти — проти лівих, СДПУ(о) та «регіоналів».
Рух поки що залишається більш-менш постійним партнером НДП. У деяких регіонах осередки НДП навіть приєднуються до блоку рухівців з «Реформами та порядком». А конфлікт всередині фракції Руху перманентно загострюється. Тридцять три депутати-рухівці після відмови В.Чорновола вести засідання фракції самі затвердили нового координатора Георгія Філіпчука (замість В’ячеслава Коваля) та заступника голови фракції Юрія Костенка, змінили положення про фракцію. Голова партії відмовився підписувати такі ухвали. Майже одночасно вірні Чорноволові голови 13 (з 26) обласних організацій партії написали листа з вимогою «розібратися» з деякими заступниками.
Кажуть, що рухівці ще наприкінці минулої сесії припасли справжнісінькі тухлі яйця на випадок, якщо спікер знову ставитиме питання про приєднання до Міжпарламентської асамблеї СНД. З технічних причин скандал перенесено на цю сесію. Олександр Ткаченко уже навіть пішов далі МПА і заявив у Білорусі, що найближчим часом Україна може приєднатися до Союзу Росії та Білорусі.
Потім, щоправда, додав, що мав на увазі економічну інтеграцію. І тут голова ВР опинився на одних позиціях із Президентом, який після зустрічі з російським прем'єром Є.Примаковим заявив, що він виходить «повністю з необхідності економічної інтеграції з Росією», «мають бути обов'язково сигнали налаштованості на тісну співпрацю». Кучма навіть припустив, що радитиме парламентові ратифікувати Чорноморські угоди. Річ навіть не в тім, чи прислухається хтось у парламенті до його порад. Цікаво просто, де в такому разі опиниться багатовекторність нашої зовнішньої політики і які в нас ще залишаться не здані стратегічному партнерові національні інтереси? Ті російські політики, які радили сенаторам ратифікувати широкомасштабний міждержавний договір, бо інакше Україна не ратифікує договори щодо ЧФ, надалі не матимуть аргументів на підтримку нашої позиції. Якщо, звичайно, вона в нас є. Останній удар у нашу багатовекторність планують завдати ліві, з подачі яких парламент на закритому засіданні має ратифікувати угоди з НАТО. Як засвідчує попередній розгляд у парламенті різних «Сі-Бризів», прихильники європейської інтеграції не мають у парламенті більшості. Член Руху В'ячеслав Кириленко заявив «Дневі», що праві від розгляду цього питання дістануть лише можливість задекларувати свої погляди. Щоправда, більшості не наберуть і противники НАТО, але тут важлива постановка питання. Нератифікація додасть лівим черговий козир. Інша річ, що угоди й зараз у такому ж «нератифікованому» стані, що не заважає проводити спільні навчання, які так не подобаються лівим.
Має бути цікавим і розслідування шляху прийнятих законів із Верховної Ради до Адміністрації Президента. Закон про вибори президента два тижні невідомо де тиняється. А закон про столицю України, як стверджують О.Лавринович та Л.Косаківський, дорогою трошки змінили. Прес-служба Президента вже відкинула всі звинувачення на адресу адміністрації. Оскільки й колишній віце-спікер ВР Віктор Мусiяка визнав, що подібні випадки траплялися й у ВР минулого скликання, схоже, цього разу доведеться шукати парламентську чорну кішку. Забагато галасу зчинилося.
Головного болю депутатам додала й сесія ПАРЕ. До літа нам дали останнє китайське попередження, інакше Україну погрожують виключити з цієї міжнародної організації. Тож треба щось робити зі смертною карою. Процес над серійним убивцею Онопрієнком у Житомирі ще триває, тож важко знайти політичну силу із суїцидальними схильностями, яка наразі підтримає скасування страти. Компромісний варіант, схоже, вже знайдено. Достатньо подати запит у Конституційний суд, чи відповідають «смертні» статті Кримінального кодексу конституційному праву людини на життя. І КС їх скасує. Йому ж все одно, його на виборах не обиратимуть.
За такої насиченості політичнимим питаннями економіка може відпочивати. Хоча виконавча влада дає зрозуміти, що готова в будь-який спосіб до президентських виборів приватизувати «Укртелеком». Голова ФДМУ навіть готовий кинути пакети акцій на біржові торги, не шукаючи ніяких стратегічних інвесторів. Але укртелекомівське парламентське лобі активно веде переговори з багатьма фракціями, щоб процес приватизації приніс насамперед вливання до галузі, а не до бюджету.
