Днями прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко пообіцяв керівникам підприємств, які заборгували до бюджету, чергові навчання з цивільної оборони. Нехай, мовляв, візьмуть лопати в руки і попрацюють на благо Вітчизни... Пам'ятається, на зорі ринкових перетворень один дніпропетровський керівник (Валерій Павлович його знає), прагнучи високих показників здачі хліба в засіки, розпорядився доставляти до нього для особистої розмови аграріїв, котрі розпустувалися. А коли опиратимуться, то за допомогою міліції, під білі рученьки... Було це давно, та й часи ручного управління, здавалося б, уже минули. Та чи минули? А може ми нікуди відтоді так і не зрушили? Стоїмо собі на ручному гальмі, вагон розгойдуємо, як нам Леонід Ілліч рекомендував.
Утім, застій — це застій. А спад — це спад? Коли вірити статистиці, обсяги виробництва на Дніпропетровщині торік знизилися на 1,5%. Водночас надходження до бюджету нібито дещо збільшилися! Розгадка в тому самому — напередодні президентських виборів з метою погашення боргів у боржників вивертають кишені. Утім, у «кишенях» не густо — з жовтня до січня звідти надійшло 4,5 млн. гривень грошима, 10,5 млн. — майном. Серед іншого вилучено 289 автомобілів, 128 з них реалізовано аж за 606 тисяч гривень. Судячи з виручки — менше 5 тисяч інфльованих гривень за одиницю транспорту — крутими іномарками тут і не пахло. Подейкують, що сьогодні грішний директорат їздить на «орендованих» автомобілях, «роблячи ручкою» податковим інспекторам.
Ну а для тих, у кого єдиний транспорт — «кравчучка», веселого зовсім мало. У понеділок натовп дрібних підприємців з усіх ринків Дніпропетровська взяв в облогу міськраду. Депутати, виконуючи вказівки з Києва, змінили ставки податків і ринкового збору. Та так, що в торговців уже вкотре «в зобу дыханье сперло». У результаті з'ясування стосунків міські власті вирішили... ліквідувати стихійні ринки. Підбиралися до них уже не раз, але зі стихією боротися непросто. Заводи стоять, тисячі людей годуються вуличною торгівлею. Дійшло до того, що в центрі міста торговельні лотки облаштували навіть уздовж трамвайної колії. Стоїть, скажімо, покупець на колії, до товару прицінюється, а йому з трамвая кричать — давай дорогу, чого рота роззявив!
Проте й покупця зрозуміти можна — ціни зростають. Головною загадкою, яку досі розгадують дніпропетровці, стало двократне подорожчання вершкового масла з одночасним його зникненням. Зникла кудись після кабмінівського експерименту з підвищенням акцизів і місцева горілка. Її місце на ринках міцно посів «лівак». Тепер пункти прийому склотари працюють (коли таке було?) цілодобово. Пляшка з хорошою етикеткою — одна ціна, без — інша. За даними фахівців, за останні десять років кількість померлих від алкоголізму в Дніпропетровську збільшилась у 20 разів!
І ще одна прикмета часу. У центрі міста поруч із розкішним магазином сидить інвалід на колясці з дитиною на руках. Поряд, затиснувши лапами жерстянку з монетами, лежить величезна вівчарка. А що вдієш, якщо скрізь грабіж і здирство!
