— Молодший сержант ДАІ Феодосій Іванович Молодченко!
— Дуже приємно, чим можу бути корисний?
— Порушуєте, громадянине, правила дорожнього руху! Чому поїхали на червоне світло?
— Як?! Товаришу сержант, я не їхав, я пішки йшов!
— Точно не їхали?
— Щоб я здох — не їхав, у мене й машини нема!
— І не було?
— Ніколи в житті! Товаришу сержант, ви, напевне, обізналися. Та ви що, самі не бачите, що я пішки йду?
— Бачу, я все бачу і бачив, як ви йшли на червоне світло!
— Хіба?.. А де тут світлофор, товаришу сержант, тут же світлофором і не пахне!
— Дивно, здається позаминулого року світлофор був... Ах, бісові діти, зняли, поцупили з-під самого носа — серед білого дня. І нікому до цього немає ніякого діла. От ви, громадянине, куди дивилися?
— Я?! А до чого тут я? Чого ви до мене причепилися, товаришу сержант?! І взагалі, чому ви не у формі, де докази, що ви сержант, а не якийсь пройдисвіт?
— Ах, так?! Будуть зараз докази, я вас заарештую!
— За що? Товаришу сержант, я ні в чому не винен, слово честі, я ж нічого не робив! За що?..
— Заарештую, а потім дізнаєтеся, за що! Ну добре, не буду я вас арештовувати. Слухай, будь другом, ну заплати маленький штраф, мені на пляшку не вистачає, голова болить, похмелитися треба!
